Заподіяння потерпілому смерті під час розбою чи вимагання з необережності слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідною частиною статті 189 та статтею 119 Кримінального кодексу [7].

Вчинення вимагання організованою групою являє собою, згідно з ч. 3 ст. 28 Кримінального кодексу, таке вчинення злочину, коли в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які заздалегідь зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи [2].

Висновки

Вивчення слідчої та судової практики у справах про вимагання дозволило виявити ряд проблем кваліфікації цього злочину і відмежування його від суміжних складів. Найбільш виразно вимальовуються такі: відмежування вимагання від грабежу з застосуванням насильства і розбою; кваліфікація діяння, що складається у вимозі передачі чужого майна, з'єднаному з насильством чи погрозою його застосування, коли частина майна передана винному негайно, а передача іншій передбачається в майбутньому; кваліфікація вимагання власного майна, переданого раніше потерпілому в кредит (борг); кваліфікація вимагання, поєднаного з захопленням заручників.

У Кримінальному кодексі України стаття про вимагання поміщена в розділі VI «Злочини проти власності». Український законодавець під вимаганням розуміє вимога передачі чужого майна чи права на нього, або вчинення інших дій майнового характеру під погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження чужого майна, а так само під загрозою поширення відомостей ганьблять потерпілого чи його близьких або інших відомостей, які можуть завдати істотної шкоду потерпілому або його близькими (ст. 189 Кримінального кодексу України).

Вимагання за своїми об'єктивними і суб'єктивними ознаками тісно примикає до розкрадання, але не вичерпується їм, оскільки зазіхає не тільки на власність, але і на інші майнові об'єкти, що виступають як самостійні форми майнових інтересів (зобов'язальних, спадкових, житлових та інших). Вимагання, подібно до насильницького грабежу і розбою, є двохоб'ектним складом, чим підкреслюється його підвищена небезпека. З одного боку, злочинці висувають майнові вимоги, а з іншого - даний злочин посягає на особу і її інтереси шляхом погроз. Загроза є найважливішим засобом скоєння вимагання.

Будь-яка загроза має бути реальною і сприйматися потерпілим як цілком здійсненна. Загроза при вимаганні виступає засобом полегшити заволодіння майном або отримати інші майнові вигоди. Здійснення загрози передбачається в майбутньому (відразу після пред'явлення вимоги або пізніше, в порядку помсти за відмову виконати необхідне). Загроза є найважливішим атрибутом вимагання.

Вимагання визнається закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги про передачу чужого майна чи права на майно, або вчинення інших дій майнового характеру. Подальше заволодіння майном охоплюється поняттям вимагання та додаткової кваліфікації не потребує. Законодавець ділить вимагання на 3 види:1) просте вимагання;2) кваліфіковане здирство;3) особливо кваліфіковане здирство.

Вимагання, як і всі корисливо-насильницькі злочини, відноситься до числа багатооб'єктних діянь. Посягаючи на власність як на основний об'єкт кримінально-правового захисту, воно спрямоване і проти особистості.

Предметом даного злочину можуть бути: а) майно, б) право на майно (розписка, договір або інший документ, що підтверджує наявність боргу за вимагачем, чи документ, згідно з яким певні майнові права переходять до вимагача), в) дії майнового характеру (виконання робіт , надання послуги тощо)Об'єктивна сторона вимагання виражається в тому, що вимагач пред'являє особі, яка є власником, або іншому законному власнику майна завідомо незаконну вимогу передати йому чи іншим особам зазначений їм майно (право на нього) або вчинити певні дії щодо розпорядження майном.

Для кваліфікації вимагання не має значення, чи мав намір винний привести свою загрозу у виконання і в якій формі загроза мала місце, а важливо те, що вона сприймається потерпілим як реальна, здійсненна і змушує його погодитися на вимоги вимагача. Загроза може бути усній і письмовій, висловленої особисто або через посередника, сформульованої відверто або в завуальованій формі.

Висловлена злочинцем загроза при скоєнні вимагання звернена в майбутнє. У цьому полягає відмінність вимагання від таких злочинів, як грабіж і розбій, коли злочинець з метою заволодіння майном потерпілого готовий здійснити і здійснює свої погрози негайно. Крім того, при грабежі і розбої предметом безпосереднього посягання є майно, у той час як предмет вимагання значно ширше - їм може бути не тільки майно, але вправо на нього, інше матеріальне благо, наприклад, прийняття на роботу з досить високою оплатою без фактичного її виконання, а також різні дії майнового характеру, які приносять вимагача майнову вигоду (знищення боргової розписки, відмова від частки у спільному майні, заволодіння квартирою або автомашиною потерпілого шляхом примусу видачі довіреності на них і т.д.)

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що незаконно вимагає передати йому або вказаним ним особам майно, право на майно або вчинити на їх користь інші дії майнового характеру під загрозою заподіяння насильства, знищення або пошкодження майна, а так само під загрозою поширення відомостей, що ганьблять потерпілого чи його близьких, або інших відомостей, оприлюднення яких може завдати істотної шкоди правам чи законним інтересам потерпілого чи його близьких.

При цьому він керується корисливими мотивами і має на меті незаконно отримати чуже майно, право на таке або забезпечити вчинення необхідних дій майнового характеру. Кримінальна відповідальність за вимагання передбачена ст.189 кримінального кодексу України.

Список використаної літератури

1. Погорелая О.С. Квалификация вымогательства чужого имущества в теории уголовного права и судебной практике. Дипломная робота НУОЮА 2012.

2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2009. -- 1196 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К. -Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002.

4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова , В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- 2_е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 480 с.

5. Кримінальне право України. Особлива частина // Режим доступу: http://books.br.com.ua/themes/7/171

6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. Для студ. вищ. навч. закл. освіти /М. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, і.О. Зінченко та ін.; За ред. Професорів М. Бажановаі, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком інтер; X.: Право, 2001. - 496 с. // Режим доступу: http://www.adhdportal.com/book_1466.html

7. Коржанський М. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2011,-640с

8. Н.А. Гуторова Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. Харьков 2010. - 254 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.- К.: Юридична думка, 2007.- 1184 с

10. С.Г. Волкотруб, ОМ. Омельчук, В.М. Ярін та ін. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, ОМ. Омельчук, В.М. Ярін та ін.--За ред О.М. Омельчука. -- К.: Наукова думка; Прецедент,2004. -- 297 с. // Режим доступу: http://vse-znaniya.com/pravo-ugolovnoe/kriminalne-pravo-ukrajini-navch-posib.html

11. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності: Навч. посіб.- 112 с., 2009.

Приложение

Практичне завдання

Завдання.

Оперативний інспектор карного розшуку Тимоня, проводячи дізнання за фактом розкрадання запасних частин зі складу графітного комбінату, допустив перевищення влади.

Він не законно, без відповідного оформлення документів, затримав Мусіяку за підозрою в розкраданні запасних частин, а через день при допиті застосував до нього насильство.

Варіант: Мусіяка був затриманий з мотивів помсти та пробув під вартою 2 дні.

Кваліфікуйте дії винного.

Рішення.

Згідно з Положення «Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину» ст. 2. «Підстави затримання особи за підозрінням у вчиненні злочину»

Відповідно до статті 32 Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік орган дізнання або слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, тільки при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Як мі бачимо з умови задачі у інспектора карного розшуку Тимоні не було підстав для арешту Мусіяна, які зазначені у ст. 2 Положення «Про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину». Тому таке затримання було не законним.

Тому дії винного треба кваліфікувати ч.2 ст. 365 кримінального кодексу України, а саме «перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 70. «Призначення покарання за сукупністю злочинів.»

При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Тому що коли оперативний інспектор карного розшуку проводив дізнання перевищив свої повноваження, та при допиті Мусіяка застосував до нього насильства.

Але якщо як ми бачимо з наведеного варіанту, Мусіян був затриманий з мотивів помсти, і якщо очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин, тоді Тимоня має право затримати Мусіяна згідно з Конституції України ст. 29 на 72 години для вирішення обставин.

Конституції України Ст. 29 Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.