Копія рішення про зупинення дії ліцензії, її анулювання та про поновлення дії ліцензії надсилається до податкового органу за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності для прийняття відповідного рішення.

На практиці це викликає ряд питань, пов'язаних із долею випущеного за цей 5-денний період продукції, її легітимності. Особливо, в прикордонних ситуаціях, коли порушення, що стало підставою для прийняття рішення, буде невиваженим, або коли про це рішення буде повідомлено суб`єкта підприємництва несвоєчасно. З теоретичних традицій таке рішення повинно розглядатись як обмеження підприємниць-кої правосуб'єктності та дискримінація.

Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржено суб'єктом підприємницької діяльності в судовому порядку.

Суб'єкти, які здійснюють підприємницьку діяльність без ліцензії, якщо її отримання передбачено ст.4 Закону України "Про підприємництво", несуть відповідальність згідно з законодавством.

Орган, що видає ліцензії, у разі недотримання порядку їх видачі також несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Висновки

Як було сказано вище, підприємництво повинно здійснюватись легально. Тобто, особа, що реалізує свою підприємницьку правоздатність та своє конституційне право на заняття підприємництвом повинна у встановленому порядку зареєструватися в якості підприємця.

Підприємництво повинно здійснюватись у встановлених або незаборонених законом організаційно-правових формах.

Легитимне визначення підприємства деталізує його види. З урахуванням наведеного, підприємництво, на наш погляд, може бути визначено як самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана легально та на власний ризик діяльність по виробництву та реалізації товару з метою отримання прибутку.

Розділ III Закону України "Про підприємництво" в загальних рисах встановлює засади правового регулювання взаємовідносин суб'єктів підприємницької діяльності та держави, але основне значення має ст.3 Конституції України, згідно якої люба діяльність держави повинна бути спрямована на благо людини, на забезпечення її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканості, захист законних прав та інтересів.

Підприємцем повинна вважатись особа, що в установлених законодавством правочинах реалізувала конституційне право на заняття підприємством та зареєструвалась в якості такого. Саме законність діяльності підприємством, саме легалізація цієї діяльності і є визначальним моментом, що дозволяє відрізнити легальний бізнес від тіньового.

Література

Конституція України.

Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991р. //

Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 20

Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991р. //

Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 14

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня

1991р.

Постановление Кабинета Министров Украины «О

положений о порядке выдачи субъектам

предпринимательской деятельности специальных

разрешений (лицензий) на осуществление отдельных видов

деятельности» от 17.05.1994г. № 36

Постановление Кабинета Министров Украины «О

положений о порядке лицензирования

предпринимательской деятельности» от 3.07.1998г. № 1020

Комерційне право. Правові основи підприємницької

діяльності. / Відп. редактори Шакун В.І., Мельник П.В.

Наук, редактор Попович В.М. - К.: Правові джерела, 1997.

-780с.

Підприємницьке право України. Підручник / За заг. ред.

доц. Р.Б.Шишки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ,

"Еспада", 2000. - 480с.

Попов А.А. Торговеє право: Уч. Пособие. - Харьков,

Каравелла, 1999. - 308с.

Правовеє регулирование торговой деятельности в

Украине / сост. Задыхайло Д.В. - Харьков: "Синтекс",

1997.-656с.

Алейник О. Правовые основи лицензирования

хозяйственной деятельности // Закон. - 1994. № 6.