36) резиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств-резидентів за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

37) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

38) судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

39) товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

40) транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

41) уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із   законами України від 30.11.2005 р. N 3151-IV,   від 22.12.2005 р. N 3269-IV)

У коментованій статті містяться визначення основних термінів і понять, які законодавець використовує в тексті Митного кодексу України (далі - МК) і які мають найбільш важливе та концептуальне значення для правозастосовної діяльності, а також для з'ясування сутності різноманітних митних процедур.

Визначення основних термінів і понять на законодавчому рівні та розкриття їх змісту необхідне для правильного застосування правових норм митними та іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами.

Викладені у коментованій статті терміни та поняття мають суттєве значення для однакового тлумачення діяльності митних органів, інших учасників митних відносин, узгоджені із відповідними термінами та поняттями, які містяться в інших законах України, та спрямовані на забезпечення єдиного розуміння змісту положень МК усіма суб'єктами правозастосування. З'ясування змісту тих чи інших термінів і понять в їх єдності та в системі з іншими поняттями, що містяться в МК, наводяться в коментарях до наступних статей МК.

Термін (від лат. terminus - кордон, межа) - це слово або словосполучення, яке є назвою спеціального поняття певної сфери виробництва, науки або мистецтва. Відповідно, юридичний термін являє собою назву поняття у сфері юриспруденції. Роль юридичних термінів у праві є надзвичайно великою. Наявність багатого термінологічного фонду та широке використання спеціальної законодавчої термінології дозволяють забезпечити усталеність, визначеність та лаконічність правових приписів.

Терміни та поняття не можна ототожнювати. Поняття є результатом узагальнення суттєвих ознак певного об'єкта або явища і за своєю сутністю належить до категорійлогіки. Термін належить до категорій лінгвістики, а його призначення полягає у тому, щоб дати найменування відповідному поняттю. Співвідношення юридичних термінів та юридичних понять необхідно розглядати в контексті співвідношення змісту і форми права. Юридичне поняття являє собою категорію, що відбиває внутрішню, змістову сторону права, а юридичний термін, позначаючи те чи інше поняття, належить до форми права, інформуючи інтерпретатора тексту нормативно-правового акта про закріплення в ньому певного поняття.

Оскільки будь-який нормативний припис виражається за допомогою юридичної мови, елементарною структурною одиницею якої є слово (термін), важливо, щоб зміст і обсяг таких термінів був зрозумілим для всіх суб'єктів, яким адресується правовий припис. Одним із способів забезпечення ясності нормативного припису та зрозумілості наміру законодавця є застосування законодавчих дефініцій у текстах відповідних нормативно-правових актів. У Методичних рекомендаціях щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. №41, вказується, що, оцінюючи окремі правові норми, конструкції та терміни, що містяться у тексті проекту нормативно-правового акта, необхідно перевірити ступінь їх відповідності базовим положенням теорії нормотворення, зокрема таким, як: вживання у тексті проекту лише тих термінів, які є необхідними для розкриття його змісту, та дотримання принципів обов'язкового пояснення терміна, який вживається вперше, та тотожності змісту терміна в усіх випадках його використання за текстом проекту нормативно-правового акта, а також у чинних нормативно-правових актах; переважне використання усталених правових конструкцій та термінів, обмежене та обґрунтоване введення до тексту проекту нових термінів; використання оцінних термінів лише у виняткових випадках; невикористання незрозумілих, багатозначних, нечітко сформульованих термінів, а також загальновідомих термінів в іншому значенні (можливі винятки з цього правила необхідно пояснити в тексті проекту); пояснення спеціальних науково-технічних термінів в окремих статтях, пунктах або посилання на нормативні документи, в яких роз'яснюється їх значення.