' Як правило, не підпадають під дію амністії особи, до яких застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей у віці до трьох років (статті 45, 461 і 462 КК України 1960 р.), чи до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75, 79 і 104 КК України 2001 р.) і які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку вчинили умисний злочин. Вказівка законодавця "які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку вчинили умисний злочин" свідчить про те, що у подібних випадках приєднання покарання на підставі ст. 71 КК України 2001 р. чи ст. 43 КК України 1960 р. до покарання за останньою судимістю не є обов'язковим. Для відмови у застосування амністії до вказаної категорії засуджених достатнім є факт, що новий злочин ними було вчинено протягом іспитового строку. Це обумовлено тим, що на практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо вже після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК України), а Пленум Верховного Суду роз'яснив (постанова № 7 від 24.10.2003 р.), що суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку (тобто правові наслідки попереднього засудження не завжди впливають на призначене покарання).

Водночас, дане положення стосується лише засуджених за умисний злочин. Злочини, вчинені під час іспитового строку з необережності, до уваги не беруться.

4. Зазвичай, амністія поширюється в першу чергу на засуджених, які відносяться до так званої "пільгової категорії": а) особи, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 років; б) не позбавлені батьківських прав чоловіки та жінки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання законом про амністію чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їхнього віку; в) вагітні на день набрання цим законом чинності жінки; г) чоловіки та жінки, які на день набрання цим законом чинності досягли відповідно 55-річного та 50-річного віку; ґ) особи, які мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку на день набрання цим законом чинності; одного чи обох батьків, що визнані інвалідами першої групи до дня набрання цим законом чинності; д) ветерани війни - учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; є) особи, яких у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи до набрання цим Законом чинності; особи, яких до набрання

500

501

цим законом чинності чи в період його виконання відповідно до рішення медичної комісії визнано хворими на активну форму туберкульозу (диспансерна категорія 1, 2, 3, 4), онкологічне захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією ТNМ), хворими на СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ); є) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - республік колишнього СРСР.

При цьому слід мати на увазі, що належність до пільгової категорії в обов'язковому порядку повинна бути підтверджена документально: оригіналом відповідного посвідчення чи паспорта, що зберігаються в особовій справі або довідками відповідних державних установ (наприклад, РАЦСу - про наявність дитини, виконкому - за місцем проживання престарілих батьків, органу внутрішніх справ - про перевірку відомостей). У разі подання відповідних копій документів родичами засудженого, вони повинні бути завірені або нотаріально, або органами, що мають повноваження на такі дії. У всіх випадках, коли подані документи є недостатніми або їх достовірність викликає сумнів, застосування амністії відкладається до остаточного вирішення питання. Звільнення засуджених на підставі документів, які не відповідають встановленим вимогам, категорично забороняється.

1. Звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію проводиться не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію. Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію. Оскільки КПК України не встановлює особливих правил вступу в законну силу для постанов про застосування амністії, то дане рішення суду вступає в силу та виконується (тобто засуджений звільняється від відбування покарання) тільки після закінчення загального строку на її оскарження - п'ятнадцяти днів.
2. Помилування - це також акт прощення засудженого та звільнення його від покарання. Але він відрізняється від амністії цілою низкою ознак. Зокрема, помилування - це акт, який видає Президент України. Це означає, що Президент, як гарант прав і свобод людини, наділений правом прощення навіть самого небезпечного злочинця, реалізуючи таким чином соціальну спрямованість держави Україна. Є в цьому акті й елемент каяття засудженого, оскільки, подаючи клопотання про помилування, засуджений фактично визнає вину, розкається та приймає на себе моральну відповідальність за вчинений злочин, просить його вибачити.

502

Акт помилування носить індивідуальний характер, оскільки стосується конкретного засудженого на відміну від амністії, яка спрямована на невизначену кількість засуджених. Якщо видання амністії не залежить від засудженого, його бажання та волевиявлення, то подання клопотання про помилування - це право засудженого і саме він є його ініціатором. Помилування, на відміну від амністії, не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені на підставі акта помилування. Помилування не може передбачати звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, амністія, навпаки, може передбачати таке звільнення. Але актом помилування може бути замінене одне покарання на інше, більш м'яке, а також знята судимість. Особливістю помилування є також те, що клопотання про нього може бути подане лише після набрання вироком законної сили. Амністія можлива і на стадії слідства або дізнання та судового розгляду справи.

1. Помилування засуджених здійснюється у вигляді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк; повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
2. Право клопотати про помилування має особа: засуджена судом України, яка відбуває покарання або відбула основне покарання в Україні; засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування; засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

Клопотання про помилування може бути подано особою з числа вищевказаних, а також її захисником, батьками, дружиною (чоловіком), дітьми, законним представником, громадськими організаціями тощо.

9. Клопотання про помилування може бути подано після на брання вироком законної сили. У випадку розгляду кримінальної справи в касаційному порядку клопотання про помилування може бути подано після прийняття рішення Верховним Судом України.

10. Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) за суджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше застосо вувались помилування, амністія, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуван ням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила Умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових ви падках.

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на Шлях виправлення, відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за особ-

503

ливо тяжкі злочини, які не відбули половини призначеного їм строку покарання, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення.

Якщо особу засуджено до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.

11. Клопотання про помилування, що подає засуджена особа через установу виконання покарань або інший орган, який виконує покарання, разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, характеристикою про поведінку і ставлення до праці із викладенням думки керівника цієї установи або органу виконання покарання по суті клопотання і, як правило, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування, надсилається до Секретаріату Президента України.

У разі звернення засудженого, його захисника, батьків, дружини (чоловіку), дітей, законних представників, громадських організацій тощо, до клопотання про помилування додаються копія вироку або ухвали чи постанови суду.

12. Підготовку матеріалів до розгляду клопотань про помилування здійснює Служба з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України (далі - Служба).

Служба має право витребувати від суду, органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, установ та органів, які виконують покарання, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування матеріали, необхідні для розгляду клопотань про помилування, їхню думку про доцільність застосування помилування, а також доручати їм перевірку окремих питань.

1. У випадках, коли засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути зупинено в установленому порядку до розгляду Службою клопотання про помилування.
2. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

особа засудженого, його поведінка і ставлення до праці до засудження та в установах і органах виконання покарань, ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, стан відшкодування заподіяних злочином збитків та інші обставини;

думка керівника установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

15 Клопотання про помилування і підготовлені Службою матеріали попередньо розглядаються Комісією у питаннях помилування (далі - Комісія), яка утворюється при Президентові України. Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох

504

заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Служби. Обов'язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.

Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії. Засідання Комісії є правомочним за наявності більш як половини її складу. У засіданнях Комісії можуть брати участь народні депутати України.