3. Перелік підстав позбавлення права на утримання або обмеження його строком за рішенням суду є вичерпним. Відповідно до ст. 35 КпШС України 1969 р. суд міг звільнити одного з подружжя від обов'язку по утриманню або обмежити цей обов'язок строком у випадку негідної поведінки у шлюбних відносинах того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги. Згідно з ч. 5 ст. 75 СК України той з подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, не має права на утримання (див. коментар до ст. 75 СК України). В юридичній літературі була висловлена пропозиція доповнити ч. Г ст. 83 СК України такою підставою для позбавлення права на утримання або обмеження його строком, як негідна поведінка у шлюбних відносинах, а ч. 5 ст. 75 СК України взагалі виключити.

4. З коментованої статті випливає, що постановлення рішення про позбавлення права на утримання або обмеження його строком є правом, а не обов'язком суду. Суд ухвалює рішення, в кожному конкретному випадку строго індивідуально оцінюючи докази, подані на підтвердження існування зазначених в нормі обставин, у сукупності з усіма іншими обставинами справи. Залежно від результатів оцінки доказів у справі суд може застосувати лише один з наслідків: позбавити особу права на утримання, обмежити право строком або відмовити в позові. Хоча одні підстави за своїм змістом апріорі тяжіють до наслідку у вигляді позбавлення права (п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 83 СК України), а інші не виключають можливості застосування наслідків як у вигляді позбавлення права, так і обмеження права строком (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 83 СК України), суд приймає рішення за своїм розсудом. Так, за наявності обставини, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 83 СК України, логічним е саме позбавлення права, тому що відповідно до ч. 5 ст. 75 СК України за цієї самої умови право на утримання взагалі не виникає. Якщо особа не скористалася правом на визнання шлюбу недійсним або суд відмовив у задоволенні відповідного позову за наявності факту приховання особою тяжкої хвороби від другого з подружжя при реєстрації шлюбу, позбавлення права на утримання є послідовним з огляду на правові наслідки недійсності шлюбу (ч. 3 ст. 45 СК України), оскільки в результаті однієї й тієї ж самої обставини мають наставати аналогічні наслідки, навіть за різних ситуацій.

Втім, якщо позивач вимагає обмежити певним строком право на утримання другого з подружжя, суд не має права виходити за межі позовних вимог і позбавити відповідача права на утримання або обмежити його право меншим, ніж зазначено в позовній заяві, строком.

Позбавлення права на утримання у всіх випадках і за всіма підставами відбувається лише на майбутнє.

5. В законі не визначено, якими критеріями має керуватися суд, визначаючи строк, на який обмежується право одного з подружжя на аліменти. Суд бере до уваги усі обставини справи, що мають істотне значення.

6. Положення коментованої статті поширюються не лише на подружжя, а й на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. Рішенням суду одного з колишнього подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його право строком. Наприклад, протягом одного року після розірвання шлюбу один з колишнього подружжя став інвалідом і таким, що потребує матеріальної допомоги, а другий з колишнього подружжя може таку допомогу надавати. Проте в суді відповідач заявляє, що подружжя перебувало у шлюбних відносинах нетривалий час, і на цій підставі просить суд звільнити його від обов'язку щодо утримання другої сторони. Суд може ухвалити відповідне рішення з урахуванням усіх обставин справи.