Визнання правочину недійсним застосовується тоді, коли порушення або погроза порушення особистого права виникли з правочину. Метою визнання правочину недійсним є те, що правочин не породжує ніяких правових наслідків, тобто припинення його протиправної дії. Якщо є підстави для визнання правочину, що порушує особисті права, недійсним, він повинен визнаватися таким, що не тягне правових наслідків.

Даний спосіб має обмежену сферу використання, так як тільки незначна кількість особистих прав виникає з правочинів. Однак виходячи з того, що правочини можуть виступати в якості підстав виникнення особистих прав, законодавець встановив правило: правочини, що обмежують можливість особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки (в тому числі й немайнові), є недійсними (ст. 27 ЦК). Тому недійсними будуть визнаватися договори на проведення евтаназії, торгівлі органами й тканинами людини та ін.

Зміна і припинення правовідношення використовується як спосіб захисту у випадках укладення правочинів з приводу особистих благ. Він характеризується тим, що порушення особистих прав має своїм наслідком припинення (зміну) інших прав та обов'язків. Крім того, невиконання певною особою своїх обов'язків може бути підставою для припинення (зміни) правовідношення в цілому, елементом якого виступає даний обов'язок.

Так можливо припинити правовідношення між адвокатом та клієнтом, банківською установою та клієнтом у разі порушення адвокатської або банківської таємниці.

Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є способом захисту особистих прав і проявляється у можливості звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дії осіб публічного права або публічно-правових утворень. Поведінка даних осіб може бути як у вигляді незаконних активних дій, так і бездіяльності. Закріплюючи в законі цей спосіб як спосіб захисту особистих прав, держава робить особливий акцент на суб'єктному складі цього способу, підкреслюючи, що вся діяльність зазначених органів, посадових осіб повинна бути спрямована на захист прав та інтересів особи, це є одним із основних обов'язків цих суб'єктів.

Розглянувши загальні способи захисту цивільних прав, можна виділити способи захисту особистих немайнових прав:

- ті, які мають своєю метою припинити порушення або погрозу порушення особистого немайнового права, його невизнання або оспорю- ваність (визнання права, припинення дій, що порушують право, та ін.);

•  ті, які мають своєю метою відновити порушене особисте немай- нове право (відновлення становища, що існувало до порушення, спростування та ін.);
•  ті, які мають своєю метою компенсувати шкоду, пов'язану з порушенням чи погрозою порушення особистого немайнового права (відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди та ін.).

ЦК не обмежує можливість застосування тільки зазначених способів, тому окремі способи захисту можуть міститися в законодавчих актах або передбачатися договором.

Питання для самоконтролю

1.   Поняття особистих немайнових прав та їх значення в цивільному праві України.

2.   Основні ознаки особистих немайнових прав.

3.   Класифікація особистих немайнових прав.

4.   Поняття таємниці особистого життя людини та її види.

5.   Права, що забезпечують природне існування фізичної особи: ознаки та види.

6.   Права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи: ознаки та види.

7.   Основні засади та межі здійснення особистих немайнових прав.

8.   Охорона та захист особистих немайнових прав: їх загальні та відмінні риси.

9.   Гарантії реалізації і захисту особистих немайнових прав.

10.                       Окремі способи захисту особистих немайнових прав.