Іноземні суб'єкти господарської діяльності в Законі "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцеперебування або постійне місце проживання за межами України. Крім вищезазначених, у Декреті Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" подано визначення поняття "нерезиденти", до яких належать: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцеперебуванням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розміщені на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не проводять підприємницької діяльності на основі законів України.

Необхідно пам'ятати, що до іноземних інвесторів застосовуються положення чинного законодавства України, які стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності та нерезидентів.

В Україні запроваджено державну реєстрацію іноземних інвестицій. Відповідно до загальних правил, передбачених ст. 395 ГК, незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених ГК та іншими законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями. Механізм такої реєстрації визначається спеціальним законодавством. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено у судовому порядку.

Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначають порядок державної реєстрації іноземних інвестицій є розділ ІІІ Закону "Про режим іноземного інвестування" та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08. 1996 р. № 928. Відповідно до яких державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення.

Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа подає органу державної реєстрації документи:

• інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках, з відміткою органу державної податкової служби за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;
• документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, концесійні договори і т.п.);
• документи, що підтверджують вартість інвестиції у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
• документи, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію.

Дату надходження яких орган державної реєстрації фіксує у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій, протягом трьох робочих днів, починаючи з цієї дати, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України, або подані документи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. Кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються у такому порядку: 50 відсотків відповідно до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів, 50 відсотків до Державного бюджету України. У разі відмови у реєстрації кошти заявникові не повертаються. 3а видачу дубліката інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції вноситься плата у розмірі 40 відсотків реєстраційного збору, встановленого на день подання заяви про видачу дубліката зазначеного документа.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. В разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка на інформаційному повідомленні і відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства.

Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації надають Мінфіну та Мінекономіки, та Держкомстату за встановленими ними формами до п'ятого числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Для з'ясування припливу іноземного приватного капіталу, починаючи зі звіту за І квартал 2004 року, в країні діє наказ Державного комітету статистики України від 15.10.2003 р. № 343 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень зі статистики зовнішньоекономічної діяльності та інструкцій щодо їх заповнення". Звіт про іноземні інвестиції в Україну. Форма № 10-зез), яким закріплено розподіл операцій з інвестиціями зовнішньоекономічної діяльності між нерезидентом та резидентом у формі прямих та портфельних і інвестицій. До прямих відповідно до цього документа віднесено інвестиції у статутний фонд; перехід прав власності до нерезидента на майно, майнові комплекси шляхом прямого їх одержання або на акції, облігації та інші цінні папери (не менше 10 відсотків від загального обсягу); інвестиції в результаті укладення концесійних договорів та договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також заборгованість за кредитами та позиками отриманими від прямих інвесторів-нерезидентів. Інвестиції, здійснені нерезидентом у вигляді цінних паперів, майна, майнових прав, питома вага яких складає у статутному фонді підприємства резидента до 10 відсотки, вважаються портфельними. Збір зазначеної звітності передбачає відстеження змін прав власності між резидентами та нерезидентами.