24.                              бере участь або затверджує обов'язкові параметри безпечності харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;

25.                              організовує та проводить державну ветеринарно-санітарну експертизу;

26.                              погоджує технічні умови виробництва, технічні регламенти, стандарти, проекти потужностей (об'єктів) харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо при проведенні державного нагляду, за  професійною оцінкою санітарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт або інший об'єкт санітарних заходів, підконтрольний санітарній службі, є небезпечним, непридатним для споживання або неправильно маркованим, або якщо, за професійною оцінкою ветеринарного інспектора,  існує підозра, що харчовий продукт, підконтрольний ветеринарній службі, є небезпечним або непридатним до споживання, санітарний інспектор або ветеринарний інспектор (далі - відповідний інспектор) відбирає зразки  об'єкта без надання компенсації власнику та видає припис про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів, про що інформує відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників.

Зразки об'єктів санітарних заходів, відібрані у зв'язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, повинні негайно направлятися до уповноваженої лабораторії на дослідження. Уповноважена лабораторія після проведення досліджень негайно повинна надати звіт про результати дослідження відповідному головному державному санітарному лікарю або відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини чи їх заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об'єктом санітарних заходів.

Після отримання результатів лабораторного дослідження зразків відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники приймають рішення щодо вжити таких заходів у разі: у разі неправильного маркування - видати постанову про виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного маркування; у разі непридатності до споживання: якщо харчовий продукт залишається безпечним для споживання людиною або інший об'єкт  санітарних заходів можна зробити придатним для використання  у виробництві харчових продуктів або для іншого використання - видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання); якщо харчовий продукт є небезпечним  для  споживання людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням.

Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого  використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта знищити цей об'єкт під наглядом відповідного інспектора.

Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об'єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду. Збитки, завдані оператору потужностей (об'єкта) у зв'язку з неправомірною забороною  обігу об'єкта санітарних заходів, зупиненням або припиненням виробничого процесу або застосуванням до цієї особи інших адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Господарським кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 46 Закону України від 24.12.1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" із змінами і доповненнями до суб'єктів господарювання та інших організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються заходи відповідальності у формі штрафів:

1. за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, - у розмірі 25 відсотків вартості розробки;
2. за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державної санітарно-епідеміологічної служби, - у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
3. за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;
4. за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100відсотків вартості реалізованої продукції;
5. за ухилення від пред'явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачуєш траф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;
6. за порушення вимог щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, встановлених частинами другою, третьою та четвертою ст.. 24 цього Закону, підприємство, установа, організація, громадянин - суб'єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від п'ятдесяти до чотирьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, коли підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансової санкції, вони сплачують штраф у розмірі ста відсотків вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Вартість зазначених у документації та продукції обчислюється за цінами їх реалізації.
7. за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушен­ня вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, - у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;
8. за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, - у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
9. за ухилення від пред'явлення органам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, - у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Суб'єкти господарювання, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим. У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшко­дування збитків спір розглядається у судовому порядку.

Аналогічним чином державний метрологічний нагляд здійснюється відповідно до Закону України від 11.02.1998 р. "Про метрологію та метрологічну діяльність" державний ветеринарно-санітарний контроль - відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" в редакції від 15.11.2001р. державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин - відповідно до Закону України від 03.04.2003 р "Про карантин рослин" в редакції. Органи, які здійснюють відповідний контроль і нагляд, наділені необхідними повноваженнями. Особливості здійснення ними контролю і нагляду, заходи відповідальності суб'єктів господарювання, підстави і порядок їх застосування, виконання та оскарження тощо встановлені зазначеними законами та іншим законодавством.

Особливого значення для державного забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини має державний контроль у сфері захисту прав споживачів, який і здійснюється відповідно до Закону України "Про захист прав і споживачів" у редакції від 01.12.2005 р. Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у цій сфері є Держспоживстандарт України та його територіальні органи захисту прав споживачів. Вони здійснюють державний контроль за дотриманням зазначеного законодавства переважно у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, де найбільшою мірою реалізуються права споживачів. Щодо харчової промисловості, ці органи здійснюють державний контроль за дотриманням виробниками харчових продуктів вимог щодо забезпечення її безпечності та якості.

Органи захисту прав споживачів контролюють дотримання виробниками харчових продуктів перелічених та інших вимог Закону про захист прав споживачів. У разі виявлення порушень вони:  забороняють випуск і реалізацію товарів за відсутності нормативних документів, що містять обов'язкові вимоги до них, і використання цих товарів може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, його майну чи навколишньому природному середовищу; - припиняють відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків; застосовують штрафні та інші санкції, встановлені Законом.

Відповідно до ст. 23 Закону "Про захист прав споживачів" і положення "Про накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08. 2002 р. №1177 до суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за: