- приватна - повністю незалежна від судового розгляду й застосовується без подальшого судового процесу;

- супутня судовому розгляду - ініціюється самим судом, але протікає без подальшої судової участі у вирішенні конфлікту;

- судове посередництво - проводиться під час судового розгляду та включає консультації й допомогу юрисконсультів і адвокатів, проте виключає участь судді, наділеного правовими судовими повноваженнями [9].

Здійснюючи аналіз положень, присвячених розвитку медіації в Україні,

можна виділити такі моделі медіації:

- «звичайна» - це максимально скорочений процес медіації, що здійснюється не з ініціативи самих сторін конфлікту, а особи чи органу, які здійснюють провадження у справі. Тут не потрібно письмових заяв сторін, достатньо тільки їх згоди. Крім того, проведення процесу не передбачає підготовчого етапу, усі питання розглядаються безпосередньо під час спільної зустрічі. Мета - з мінімальними часовими й матеріальними витратами залагодити конфлікт з тим, щоб особа (зазвичай, неповнолітній) не була піддана кримінальному покаранню й були створені умови для відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням;

- «класична» - це найбільш поширена модель медіації з такими характерними ознаками: оцінка конкретного випадку, аналіз даних, інформації, встановлення надійних відносин сторін на підготовчому етапі, індивідуальна підготовка до зустрічі. Мета - шляхом підписання відповідного договору досягти компромісу, угоди про відшкодування шкоди й виконання взаємних зобов'язань;

- «гуманна» - це найбільш складний, багатосторонній і тривалий процес, що вимагає особливо ретельної підготовки, контролю за проведенням медіації та виконанням зобов'язань. Мета - заохочення діалогу між потерпілим і особою, яка вчинила кримінальне пра-

вопорушення, задоволення інформаційних потреб сторін, усунення емоційної напруги, нейтралізація ймовірних додаткових психологічних травм [10].

Аналізуючи досвід зарубіжних держав щодо застосування медіації для вирішення кримінально-правового конфлікту, А.А. Арутюнян відзначає наявність двох моделей медіації. Ці моделі відрізняються залежно від передумов до виникнення медіації та впровадження її до правозастосовчої практики:

1) англо-саксонська модель, у рамках якої медіація є проявом теорії відновної юстиції; розглядається як альтернативний спосіб вирішення кримінально-правового конфлікту, тому, як правило, не має чіткого законодавчого закріплення (до вказаної групи держав можуть бути віднесені Великобританія, США, Канада, Нова Зеландія та інші країни);

2) континентальна модель, у рамках якої медіація є процесуальним інститутом і, як правило, закріплена в законодавстві; ця модель медіації втілює собою одну з можливих альтернатив кримінальному переслідуванню (до цієї групи країн відносяться Франція, Німеччина, Португалія, Австрія, Норвегія та інші держави) [1І, с. 18].

Однією з найбільш відомих конструкцій щодо виділення й описання моделі медіації є «Сітка Л. Ріскіна» [12, с. 111-114], в якій у систематизованому вигляді відображені можливі підходи медіатора до проведення медіації. Л. Ріскін виділяє два основні параметри, що, у свою чергу, зумовлюють модель медіації:

1) роль медіатора (медіатор може мати право давати оцінки, по суті, здійснювати юридичну кваліфікацію й проводити консультування сторін щодо процедури медіації, або роль медіатора може зводитись виключно до надання допомоги сторонам в укладенні угоди);

2) предмет медіації (якщо це вузький підхід - лише в рамках предмета спору, відданого на медіацію, або якщо це широкий підхід, у даному випадку на медіації розглядаються будь-які протиріччя що виникають між сторонами, навіть не пов'язані з первинно заявленими вимогами).

У певній мірі схожий підхід до побудови моделей медіації спостерігається в запропонованій Н. Александер концепції «метамоделі медіації» [13]. Відповідно до неї автор виділяє дві площини в медіації:

1) площина взаємодії;

2) площина «інтервенції».

Перша площина відноситься до сторін і характеризує обраний спосіб ведення переговорів.

Друга площина - площина «інтервенції», відноситься до медіатора та означає його роль і повноваження у процедурі [13].

Нестор Н.В., залежно від взаємозв'язку медіації з традиційною системою кримінального правосуддя, пропонує виділяти такі типи (моделі) медіації, а саме:

1. Перша модель медіації передбачає, що медіація є частиною звичайного кримінального процесу.

2. Друга модель являє собою реальну альтернативу кримінальному судочинству, колипевна кримінальна справа на ранній стадії процесу виводиться із системи кримінального правосуддя.

3. Третя модель передбачає, що медіація є додатком до традиційної системи кримінального судочинства.

Тобто моделі медіації між потерпілим і правопорушником можуть варіюватися залежно від того, чи є медіація альтернативною стадією кримінальному процесу або розглядається як міжстадійний інститут захисту законних прав та інтересів паралельно із судовим кримінальним провадженням [14, с. 9].

Якщо проаналізувати зміст і значення всіх вищенаведених моделей медіації та положень КПК України, зокрема про здійснення кримінального провадження на підставі угод, то можна дійти висновку про те, що у кримінальному процесі України на даний момент відбувається становлення та розвиток поза- судової моделі медіації. З аналізу норм КПК України чітко вбачається, що ініціювати процедуру примирення мають право лише потерпілий і підозрюваний чи обвинувачений, тобто суд не вправі ініціювати проведення даної процедури. Крім того КПК України не покладає на суд обов'язку щодо інформування сторін провадження про можливість укладення угоди про примирення, такий обов'язок лежить на слідчому та прокурорі. Крім того процедура примирення не може здійснюватися слідчим, прокурором чи суддею, а суд переконавшись, що угода про примирення між сторонами може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду й призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Висновки

Отже поділ медіації на моделі має умовне однак важливе теоретичне й практичне значення. Наведений огляд моделей медіації є запорукою чіткого розуміння перспектив впровадження медіації в Україні, формування цілісного уявлення про медіацію як правове й соціальне явище, її потенціал як способу урегулювання конфлікту. Більше того, практикуючим медіаторам знання про особливості моделей медіації дозволяють оцінити власний підхід до медіації та визначити напрями подальшого вдосконалення особистих навичок, а сторонам - сформувати адекватні уявлення та очікування від процедури посередництва.

Література

1. Маляренко В.Т. Відновлювальне правосуддя : можливості запровадження в Україні / В.Т. Маляренко, І.А. Войтюк // Відновне правосуддя в Україні : Щоквартальний бюлетень. - 2005. - № 1-2. - С. 17-34.

2. Альтернативні підходи до розв'язання конфліктів: теорія і практика застосування / уклад.: Н. Гайдук, І. Сенюта, О. Бік, Х. Терешко. - Л. : ПАІС, 2007. - 296 с.

3. Аракелян Р.Ф. Сучасні міжнародно-правові моделі кримінальної процесуальної медіації / РФ. Аракелян // Часопис Київського університету права. - 2015. - № 1. - С.240-244.

4. Лабутина М.В. Модели медиации / М.В. Лабутина, А.А. Павлушина // Вестник Самарского государственного экономического университета. - 2012. - № 7(93). - С. 61-64.

5. Faulkner R., Haselgrove-Spurin С., Thomas G. R. Mediation Methods for Mediators and Client Representatives (5th Edition). - Dallas: Nationwide Mediation Academy, 2006. - P 10. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.

nadr.co.uk/articles/published/mediation/001%20Chapter%20 0пе%20% 20%20%20ШпЛскоп%20йз%20 mediation.pdf.

6. Ясиновський І.Г Характеристика моделей медіації в розвинутих країнах / І.Г. Ясиновський // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2014. - № 4. - С. 94-98. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ ^вди_2014_4_19

7. Отис Л. Медиация в стенах суда / Л. Оти, Э.Х. Райтер // Медиация и право. - 2011. - № 1. - С. 21-38.

8. Кисельова Т. Правове регулювання відносин із надання послуг медіації у зарубіжних країнах / Т. Кисельова // Право України. - 2011. - № 11-12. - С. 225-236.

9. Медіація в державах Європейського Союзу [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrainepravo.

com/intemational_law/european_union _law/ mediatsiya-v- derzhavakhevropeyskogo-soyuzu/

10. Розвиток медіації в Україні. Польсько-українська співпраця : зб. статей / наук.ред. І.А. Войтюк - К. : Арт-Бюро, 2004. - 228 с.

11. Арутюнян А.А. Медиация в уголовном процессе : авто- реф. дисс. ... канд. юрид. наук / А.А. Арутюнян. - М. , 2012. - 24 с.

12. Riskin L.L. Mediation orientations, strategies and techniques // 12 Alternatives to high cost litig. 1994. - P. 111-114.

13. Alexander N. The Mediation Metamodel: Understanding Practice II Conflict Resolution Quarterly Vol. 26 No 1. Fall 2008. - P. 97-123;

Нестор Н.В. Запровадження медіації в кримінальному процесі України : автореф. дис ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Н.В. Нестор. - К. , 2013 . - 19 с.