Функції нотаріуса, за латинським правом, можуть бути стисло описані таким чином:

— встановлення особи громадян, присутніх при укладанні договору;

— встановлення легальних повноважень сторін на ведення переговорів;

— дослідження волі сторін;

— тлумачення волі сторін;

— перевірка свободи і відсутність стороннього впливу на волю сторін договору;

— перевірка можливості розпоряджатися предметом договору;

— розгляд відповідності волі сторін і норм чинного законодавства;

— перекладання волі сторін в письмову форму, що просто і ясно виражає її незаперечне юридичне значення;

— редагування юридично правильного документа, відповідного за формою і по суті меті сторін договору;

— приведення волі сторін у відповідність з економічною, юридичною, соціальною системою для того, щоб її виконання виявилося можливим у рамках встановленого юридичного порядку; ця відповідність забезпечується також гласністю легальних актів, при повному дотриманні встановленого порядку;

— діяльність як юридичного радника сторін;

— збереження професійної незалежності. [1]

2.4 Заповіді Латинського нотаріату

Заповіді Латинського нотаріату, отримані з докладу еквадорської делегації нотаріусів на пленарному засіданні 89 Міжнародного конгресу Латинського Нотаріату в Мексиці в 1965 р., мають неабиякий вплив на діяльність нотаріусів і поважаються нарівні із законодавчо закріпленими правилами:

1. Поважай своє міністерство.

2. Утримайся, навіть якщо найменший сумнів робить незрозумілими

твої дії.

3. Віддавай належне Правді.

4. Дій обачно.

5. Вивчай із пристрастю.

6. Радься з Честю.

7. Керуйся Справедливістю.

8. Обмежуйся Законом.

9. Працюй з Гідністю.

10. Пам'ятай, що твоя місія полягає в тому, щоб не було суперечок між людьми. [1]

ВИСНОВОК

Латинський нотаріат є системою, за якої нотаріус здійснює публічну функцію, отримавши від держави частинку його влади (право надавати його документам силу публічного акту), але організовує свою роботу як особа вільної професії.

Міжнародний союз латинського нотаріату дає таке визначення нотаріуса "латинського типу": це юрист, покликаний надати угодам сторін у межах свободи їх вчинення "привселюдної довіри" і привселюдної форми; він є неупередженим слугою учасників і виконує завдання "привселюдної влади", будучи незалежним як від держави, так і від клієнтів. Крім посвідчення документів він консультує і наставляє тих, кому необхідний його захист. Він зобов'язаний не розголошувати службову таємницю та несе безпосередню відповідальність за помилки, допущені ним при виконанні обов'язків. Доступ до нотаріату можливий тільки по закінченні вищого навчального закладу, як це прийнято у відповідній державі щодо юристів (рішення постійної Ради Спілки від 13-15 березня 1986 р., м. Гаага).

Список використаної літератури

1. Статут Міжнародного Союзу Латинського Нотаріату. Асамблея нотаріатів - членів Союзу, 23,25 травня 1989р.

2. Основні світові системи нотаріату. Латинський нотаріат. Навч. посіб. - М.: видавництво БЕК, 2003 р.

3. Нотаріальне право. Навч. посіб. // Allpravo.ru. - 2003 р.

4. В.К. Борисов «Нотаріус, як юридична професія в сучасному світі». М., 2008 р.

5. Світ нотаріату. Навч. посіб. - М.: видавництво БЕК, 2006 р.