З огляду на викладене з метою правового врегулювання захисту прав дітей у зоні воєнного конфлікту необхідно до ч. ч. 3, 7, 8 Закону України «Про охорону дитинства» внести доповнення щодо категорій осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту з боку держави - «діти, які є громадянами України».

У п. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [16] вказано, що громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, ди- тина-інвалід та інша особа, яка перебуває в складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Отже, перебування дитини на території воєнного зіткнення, а також подальше тимчасове переміщення за її межі не визнається складними життєвими обставинами.

На підставі зазначеного пропонуємо внести зміни до п. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», включивши до переліку осіб «сім'ї з дітьми, які перебувають у зоні воєнного конфлікту».

Судова інстанція є важливою складовою системи правових засобів захисту прав і законних інтересів дітей. На рахунок цього в Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 р. [17] вказується, що національні публічні адміністрації повинні створювати умови, які дозволять забезпечити змістовне життя дитини в суспільстві, сприяти процесу розвитку особистості, здобуття освіти, у максимальній мірі запобігти виникненню девіантних нахилів та антигромадської поведінки.

На сьогодні узагальнюючим нормативно-правовим актом, який вироблено міжнародною спільнотою, щодо захисту прав і законних інтересів дитини є Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. [18]. У рамках неї держави-учасниці ООН зобов'язалися також забезпечити неповнолітній особі такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків чи інших осіб, які відповідають за дитину за законом, й із цією метою вживають усіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Особлива увага зосереджена на обов'язку національних публічних адміністрацій вживати комплексу заходів щодо забезпечення визнання принципу однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Отже, найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування держави.

Крім того, вживаються необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні заходи з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування, жорстокого поводження, експлуатації з боку батьків чи іншої особи, яка згідно із законом турбується про дитину.

Такі заходи захисту в разі необхідності включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм із метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також у разі необхідності для порушення початку судового розгляду.

правовий сімейний дитинство усиновлення україна

Висновки

Проведений аналіз міжнародних стандартів забезпечення прав та законних інтересів дитини, а також їхня імплементація в національне законодавство України засвідчує, що положення вітчизняного законодавства в цілому відповідає демократичним вимогам у зазначеній сфері.

Водночас з метою урегулювання окремих правових прогалин слід внести запропоновані вище зміни до таких законодавчих актів, як Сімейний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, законів України «Про соціальні послуги», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Література

1. Международные конвенции и декларации о правах женщин и детей // Сборник универсальных и региональных международных документов / сост. Л.В. Корбут, В.В. Поленина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ИЦ-Гарант, 2004. - 291 с.

2. Заохочення та захист прав дітей : доповідь Ради з прав людини Міжнародної моделі ООН від 28 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sartraccc.ru/print.php?print_file=Pub_ inter/unkindporno3.htm#bookmark.

3. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 232.

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_043.

5. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - Ст. 141.

6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/995_042.

7. Декларація прав дитини : Резолюція ООН від 20 листопада 1959 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_384.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. -Додаток до № 51. - Ст. 1122.

9. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.

10. Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання і їх усиновленні на національному і міжнародному рівнях від 3 грудня 1986 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/ show/995_131.

11. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст.135.

12. Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута), 2008 р. // Офіційний вісник України. - 2011. - № 69. - Ст. 2645.

13. Декларація про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів від 14 грудня 1974 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_317.

14. Про Воєнну доктрину України : указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 // Президентський вісник. - 2004. - № 14. - Ст. 2005.

15. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст. 142.

16. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб : Закон України від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII // Відомості Верховної Ради. - 2015. - № 1. - Ст. 1.

17. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_211.

18. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

Анотація

Міжнародні стандарти забезпечення прав і законних інтересів дитини та їх імплементація в законодавство України. Дрозд О. Ю., Хуторянська Т. В. - У статті здійснено аналіз міжнародних стандартів забезпечення прав і законних інтересів дитини та їх імплементація в законодавство України. Авторами наголошено актуальність використання вказаних стандартів в українське законодавство.

Ключові слова: стандарти, забезпечення прав дитини, законі інтереси дитини, імплементація, законодавство.