Місцеве самоврядування в умовах глобалізації
Сторінки матеріалу:
Зазначені приклади значною мірою вказують на місце місцевого самоврядування у процесах глобалізації та міжнародної міждержавної інтеграції. Муніципальне право та дієздатне місцеве самоврядування є одним з тих атрибутів сучасного конституціоналізму та соціально-правової демократичної державності, що, у контексті європейського вектору розвитку української держави, вимагає свого усебічного конституювання та інституціоналізації на принципах гуманізму, людського виміру влади та верховенства права.
У сучасних цивілізованих демократичних державах муніципалізм та реальне місцеве самоврядування оцінюється як історично еволюційний і закономірний етап лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя, що детермінується об'єктивними потребами розвитку соціуму і необхідністю вироблення гарантів соціального функціонування. Адже визнання державою інститутів місцевого самоврядування стало гаслом реформаторських дій усіх без виключення постсоціалістичних держав Європи, у тому числі й України. Так, проектом Концепції внесення змін до Конституції УкраїниКонцепція внесення змін до Конституції України [Електронний ресурс] // Дискусійний форум Конституційної Асамблеї. - Режим доступу: http://cau.in.ua, який 21 червня 2013 р. прийняла за основу Конституційна Асамблея, утворена у 2012 році Президентом УкраїниУказ Президента України «Про Конституційну Асамблею» від 17 травня 2012 року № 328/2012 [Електронний ресурс] // Офіційне представництво Президента України. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/14752.html, встановлюється, що «метою конституційної реформи є створення ефективної системи місцевого самоврядування, здатної гарантувати найвищу соціальну цінність людини, створити оптимальні умови для її життєзабезпечення та гармонійного розвитку, а також забезпечити комплексний та стабільний розвиток територіальних громад, районів та регіонів України на основі найповнішого використання їх потенціалу, збалансування і вирівнювання регіонального розвитку».
У контексті питань, порушених у даній статті, варто зазначити, що серед шляхів розв'язання проблеми конституційної модернізації місцевого самоврядування розробники проекту Концепції на перше місце поставили необхідність «приведення конституційно-правової основи місцевого самоврядування у від-повідність із документами Ради Європи та Європейського Союзу, насамперед Європейської хартії місцевого самоврядування та відповідних протоколів до неї, які визначають поняття та принципи місцевого самоврядування, регіональної політики і розвитку». Попри безумовне позитивне навантаження зазначених моментів, такого роду концептуальні орієнтири є тими зобов'язаннями, які вже багато років українська держава брутально не виконує, порушуючи і принципи міжнародного права (pacta sunt servanda), так і національне законодавство, враховуючи, що після ратифікації Верховною Радою України у 1997 р., положення Європейської хартії місцевого самоврядування стали нормою внутрішнього законодавства.
На наш погляд, в сучасних умовах конституційно-правової модернізації, як на стадії конституційно-проектних робіт, так і, особливо, в процесі прийняття остаточної редакції оновленої Конституції, конституцієдавець має бути набагато «вимогливішим» до себе, орієнтуючись і на інші європейські стандарти локальної демократії та прав людини, зокрема, такі як Європейська хартія про участь молоді в муніципальному та регіональному житті та Європейська конвенція про участь іноземців в громадському житті на місцевому рівні. Необхідно враховувати й ті тенденції, які існують у сучасному світі в цілому, у першу чергу розробку в рамках ООН таких документів, як Всесвітня хартія місцевого самоврядування та Декларація про норми раціонального керівництва містами: на шляху до створення «міста для всіх», проекти яких були представлені у Найробі ще у травні 2000 р. Всесвітня хартія та декларація - це два взаємодоповнюючих документи, які міститимуть фундаментальні засади муніципальної демократії та прав людини в умовах глобалізації, взаємодії територіальних громад з державою та інститутами громадянського суспільства.
Слід констатувати, що модель децентралізації та деконцентрації публічної влади в Україні, яка пропонується сьогодні, характеризується фактичною імплантацією місцевого самоврядування до матерії державного управління, тотальною залежністю від держави та відсутністю політичних, економічних, управлінських амбіцій. Місцеве самоврядування за такого варіанту політико- правового оформлення поєднує в собі властивості правоздатності муніципальних самоврядних колективів та реальної спроможності публічної державної влади, допускає можливість не тільки юридичного, але й адміністративного втручання в свою діяльність, що в цілому суперечить загальновизнаним принципам та міжнародним стандартам місцевого самоврядування.
Сучасна модель місцевого самоврядування в Україні останнім часом переживає фазу свої своєрідної деградації та мутації, поступово трансформуючись на патерналістську модель самоврядування, яка за своїм духом близька до радянської моделі місцевої влади. А за таких умов виникає небезпека кардинальної трансформації у цьому напрямі і всієї політичної системи в Україні. У силу цього, особливої актуальності набуває проблема концептуального осмислення сутності, змісту, принципів та функцій сучасного муніципалізму, формування національної муніципальної доктрини, її змістовного наповнення та перспективного розвитку, у тому числі у контексті глобалізації та європейської міждержавної інтеграції.
- « перша
- ‹ попередня
- 1
- 2
- 3