Для того щоб порівнювати, треба виділити ознаки, які є підставами для порівняння. Аналіз - це розчленовування предмета мислення на його елементи, виділення самостійних ознак і розгляд їх окремо. Синтез - це уявне з'єднання частин предмета в одне ціле з метою розгляду його як деякої єдності. Абстрагування - це уявне виділення з предмета його окремих ознак і залишення без уваги інших. Узагальнення - це уявний перехід від окремих, одиничних ознак до більш загальних, властивих предметам і явищам більшого ступеня узагальненості, наприклад, роду. Залежно від співвідношення з іншими поняттями усі вони можуть бути операціональними, генетичними, реальними, номінальними, родовидовими (тобто визначеними через найближчий рід і видову відмінність). Існують основні правила визначення понять (у тому числі правових): 1) визначення повинні бути відповідними; 2) не можна допускати кола у визначенні, тобто в ньому повинна бути виключена тавтологія; 3) визначення повинно бути коротким, чітким і ясним; 4) визначення не повинно бути негативним; 5) визначення не повинно містити логічного протиріччя. Кожне з понять характеризується своїм змістом і обсягом. Зміст поняття - сукупність всіх істотних ознак предмета. Обсяг поняття - це всі предмети, до яких можна застосувати дане поняття. Усі поняття поділяються: а) за змістом - на конкретні й абстрактні; позитивні і негативні; безвідносні і співвідносні; б) за обсягом - на загальні й одиничні. У залежності від змісту й обсягу конкретних понять встановлюються певні види відносин між поняттями, які можуть бути: порівнянними і непорівнянними; сумісними і несумісними. Зв'язки між порівнянними поняттями можуть характеризуватися: а) відносинами тотожності; б) відносинами підпорядкування (субординації); в) відносинами субпідрядності (координації); г) відносинами часткового збігу; д) відносинами незгоди: протилежними (контрарними) чи суперечними (контрадикторними). Кожне з цих співвідношень має свою графічну логічну схему, що позначається традиційно "колами Ейлера". Велике значення в логіці і в інших науках, що використовують логіку, мають види операцій, здійснюваних з поняттями, серед яких важливу роль грає розподіл. Розподіл поняття - це розподіл по групах тих предметів, які знаходяться в колі даних понять (у їх обсязі). Операція розподілу містить у собі три складових: а) ділиме поняття - таке поняття, обсяг якого підлягає розподілу; б) члени розподілу - ті поняття, які вийшли в ході розподілу обсягу ділимого поняття; в) підстава розподілу - та ознака, по якій здійснюється розподіл обсягу поняття на підкласи цього поняття. У логіці виділяють, а в праві використовують кілька видів розподілу поняття: 1) дихотомічне (дихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на дві складені і рівні частини; 2) трихотомічне (трихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на три частини; 3) політомічне (політомія) розподіл, при якому здійснюється багаточленний розподіл. Операція розподілу буде проведена вірно, якщо дотримані наступні правила: а) підстава розподілу повинна бути постійною; б) розподіл повинен бути розмірним; в) розподіл слід проводити за однією ознакою; г) члени розподілу повинні взаємно виключати один одного; д) розподіл повинен бути безупинним, послідовним; е) сума членів розподілу повинна дорівнювати обсягу діленого поняття. Невиконання цих правил здатне привести до істотних не тільки логічних, але і змістовних помилок. Правовим поняттям також притаманні усі викладені характеристики. Як відносно-правові, так і спеціально-правові поняття ґрунтуються на наступних, що підлягають врахуванню особливостях логічного пізнання в кримінальному судочинстві: а) правовий характер розглянутого мислення; б) ретроспективний його характер, тобто пов'язаний з дослідженням явищ, які мали місце в минулому по їх відображеннях у реальних об'єктах; в) об'єктами аналізованого пізнання є обставини, пов'язані із вчиненням злочину, а також особи, які не сприймали ці обставини безпосередньо; г) висновки, які випливають з розглянутого процесу пізнання, носять доказовий характер і повинні бути втілені у відповідну процесуальну форму; д) такі висновки в справі мають істинне (шукане) значення. З врахуванням викладеного правове поняття можливо визначити як форму мислення, в якій узагальнюється і виділяється клас об'єктів за їх юридичними ознаками. Специфічні властивості правового поняття полягають у тому, що зміст цього поняття: а) має відносну стійкість; б) закріплюється і змінюється в спеціальній нормативній формі. Крім того, правові поняття: в) мають єдиний для всіх зміст; г) є обов'язковими для усіх; д) знаходяться між собою в різних відносинах виходячи з їх юридичної (нормативної) сили.