5) строк дії ухвали (ч. 4 ст. 248 Кримінально-Процесуального Кодексу).

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу [6].

Ухвала слідчого судді щодо відмови в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не оскаржується.

У постанові слідчого, прокурора про прийняття рішення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у клопотанні до слідчого судді про дозвіл на проведення такої слідчої дії, а також в ухвалі слідчого судді зазначається строк її проведення. Цей строк визначається залежно від виду конкретної дії, необхідності отримання відомостей одноразово чи протягом певного часу, у межах, визначених статтями 246, 249 Кримінально-Процесуального Кодексу.

Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка здійснюється не на підставі ухвали слідчого судді, може бути продовжений:

- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

- начальником головного, самостійного управління МВС, Центрального управління СБУ, головного управління, управління МВС, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу СБУ в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

- Міністром внутрішніх справ України, Головою СБУ, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, до вісімнадцяти місяців.

У випадках, коли негласна слідча (розшукова) дія проводиться на підставі ухвали слідчого судді, то строк дії такої ухвали не може перевищувати два місяці (ч. 1 ст. 249 Кримінально-Процесуального Кодексу).

Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановления ухвали згідно з вимогами ст. 248 Кримінально-Процесуального Кодексу. При цьому слідчий, прокурор повинні надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.

Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 Кримінально-Процесуального Кодексу. У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

Прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність (ч. 5 ст. 249 Кримінально-Процесуального Кодексу).

Висновки

Безперечним досягненням нового КПК України є прийняття усталених стандартів роботи правоохоронних органів країн розвинутої демократії, серед яких США, Великобританія, ФРН, де досудове розслідування злочинів здійснюється із використанням гласних і негласних методів роботи. Згідно з нормами нового КПК України досудове розслідування у кримінальних справах також здійснюватиметься гласними і негласними методами.

Процесуалізація оперативно-розшукової діяльності є наслідком пошуків законодавчого вирішення проблем розбудови ефективного механізму протидії злочинності. Детальна правова регламентація кожної із визначених законом негласних слідчих (розшукових) дій, установлення процесуального керівництва прокурором над досудовим розслідуванням, забезпечення повноцінного судового контролю за організацією інтрузивних дій, процесуальні гарантії ознайомлення зацікавлених сторін з результатами їх провадження є беззаперечними аргументами у суперечці на користь того, що негласні слідчі (розшукові) дії не можуть виступати інструментом безпідставного кримінального переслідування. Адже встановлені процесуальним законом засади організації та здійснення реально забезпечують винятковість їх проведення та можливість усебічного контролю з боку як держави, так і об'єкта переслідування. Отримана інформація може набути статусу доказів лише згідно з рішенням суду під час розгляду матеріалів кримінального провадження, за умови дотримання встановленого законом порядку його здійснення, перевірки та оцінки прокурором.

Поєднання у системі слідчих дій гласних і негласних методів здобуття інформації про підготовлювані та вчинені злочини при одночасному посиленні конституційних гарантій прав і свобод особи повинно стати ефективним інструментом протидії злочинності, що слугуватиме вирішенню завдань кримінального судочинства у масштабах всієї країни та стане запорукою високого рівня правопорядку в державі.

Cписок використаної літератури

1. Кримінально-Процесуальний Кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Фаринник, В. Негласні слідчі (розшукові) дії [Текст] / В. Фаринник // Юрид. вісн. України. - 2012. - 30 черв. - 6 лип. (№ 26). - С. 4.

3. Підюков, П. Роль і місце негласного провадження у кримінально- процесуальному доказуванні [Текст] /П. Підюков, Я. Конюшенко//Акад. упр. МВС. -2010.-№ 3. - С. 133-143

4. Меживой, В. П. Забезпечення конфіденційності відомостей про негласних співробітників ОВС під час проведення оперативної закупівлі зброї [Текст] / В. П. Меживой // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності / Донец. ін-т внутр. справ. - Донецьк, 2008. - № 1.-С . 205-216.

5. Бочковий, О.В. Проблемні питання отримання судового дозволу на проведення негласних оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян [Текст] / О. В. Бочковий // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутрішніх справ. - 2008. - Ч. 2, спецвип. 1. - С.126-132.

6. Сськов, С.В. Практика реалізації контрольних повноважень суду щодо надання дозволів на проведення зняття інформації з каналів зв'язку [Текст] / С. В. Єськов // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. - 2010. -№ 3. - С. 138-143.