16

Національна академія внутрішніх справ

Нормативно-правові засади протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі

Севрук В.Г.

У статті наголошується, що проблема етнічної злочинності в тій чи іншій мірі існує по всій території колишнього СРСР. Не оминуло це явище і Україну, що підтверджується статистичними даними. Здійснено нормативно-правовий аналіз протидії етнічній злочинності на території України. Надані окремі пропозиції щодо покращення ситуації з регулювання та попередження злочинів, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі. У статті також визначено конкретні напрями, які мають сприяти вирішенню проблеми підвищення ефективності протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі. Обґрунтовує необхідність їх впровадження у законодавство.

Ключові слова: протидія, правоохоронні органи України, організовані групи, злочинні організації, етнічна злочинність. нормативно-правові акти.

Постановка проблеми. На початку ХХІ століття транснаціональна злочинність набуває принципово нових рис, сучасні злочинні транснаціональні організації виходять за межі економічної злочинної діяльності, втручаються в політичні процеси, зазіхають на безпеку особистості, суспільства, держави, що в концентрованій формі можна спостерігати в сучасній Україні. Саме на теренах нашої держави корупція та політика, злочинність і економіка, національні інтереси та інтереси інших країн на території держави створили синтетичну глобальну модель транснаціональної злочинності, осмислення витоків і стану якої слід вважати актуальною проблемою. Водночас не менш актуальною є і проблема протидії організованій етнічній злочинності в Україні, яка також потребує науково-практичного обґрунтування [1, с.11], а також нормативно-правової бази з питань правоохоронної діяльності.

Проблема сучасного стану нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі визначається тим, що кількість вчинених злочинів із року в рік збільшується, а професійний підхід до протидії з етнічною злочинністю не вдосконалюється [2, с.1]. У зв'язку з цим проблема вивчення етнічної злочинності та засад регулювання протидії їй потребує подальшого більш детального осмислення та розроблення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці українських і зарубіжних вчених, які вивчали різні аспекти проблеми протидії етнічній злочинності. Зокрема, внесок у розробку цієї проблеми зробили С.Ф. Денисюк, Г.П. Жа - ровська, В.Ф. Зварич, А.М. Зюков, О.О. Леляк, Т.В. Мельничук, Н. Є. Міняйло, Е.К. Рабданова,

В.В. Ремський, І.С. Стіхарня, Ю.О. Стрелковська, В.О. Тюнін, Е.І. Хегай, Р.Г. Чевходзе, Л.Н. Черенков, О.Ю. Шостка, В.В. Юсупов, С.А. Яні, О.О. Яременко та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Необхідно відзначити, що злочинні групи та злочині організації, які сформованіна етнічній основі існували і раніше, але на теперішній час, у зв'язку з розпадом СРСР, становленням України як незалежної держави, "прозорістю" її кордонів, економічною кризою в країні, недосконалістю чинного законодавства, падінням рівня добробуту українських громадян, різким поділом суспільства на заможних та незаможних, а також з виникненням нових форм власності, розвитком комерційних структур, засобів комунікації та технологічним прогресом світової промисловості, етнічні злочинні формування стали на кілька рівнів вище за своїх попередників, у зв'язку з чим особливо небезпечні для України.

Метою даної наукової статті є дослідити та проаналізувати проблеми сучасної нормативно - правових засад протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі як складової частини державної політики в галузі протидії злочинності загалом.

Виклад основних положень. На сьогодні українська держава ставить серед пріоритетів роботи Національної поліції протидію латентній, організованій, міжрегіональній та етнічній злочинності боку [3]. Розробка дієвих заходів протидії організованій етнічній злочинності неможлива без всебічного аналізу її стану в тій чи іншій країні, одним із джерел інформації для якого є статистичні дані [4, с.136-137]. Так, наприклад, у 2000 році виявлено організованих груп і злочинних організацій, які сформовані на етнічній основі - 13, у 2001 році - 19, у 2002 - 13, у 2003 році - 18, у 2004 році - 13, у 2005 році - 14, у 2006 році - 6, 2007 році - 12, у 2008 році - 4, у 2009 році - 8, у 2010 році - 16, у 2011 році - 26, у 2012 році - 19, у 2013 - 21, у 2014 - 19, у 2015 - 8, у 2016 - 6 [5; 6, с.220]. Однак лише ці відомості навряд чи допоможуть дізнатись про реальні показники, оскільки загальновідомо, що етнічна злочинність відзначається найвищим ступенем латентності.

У той же час, проблема нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі залишається невирішеною. Ми погоджуємося з думкою

Д.О. Ноздріна, що безсумнівну актуальність, має поліпшення ефективності зазначеного напряму роботи, шляхом удосконалення нормативно-правового регулювання цієї діяльності [2, с.2]. Адже, діяльність щодо протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі передбачає оцінку розстановки сил і засобів, а також обсягу й результативності проведених заходів у цьому напрямку, оцінку впливу запланованих і проведених заходів на рівень, динаміку та структуру даного виду злочинності на території обслуговування. З цією метою впершу чергу необхідно здійснювати аналіз якості нормативно-правового регулювання протидії правоохоронними органами України злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі [2, с.2],

Представляється необхідним охарактеризувати найбільш важливі нормативно-правові документи, що на даний час врегульовують діяльність правоохоронних органів України щодо протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі

Вважаємо за потрібне відзначити, що організована етнічна злочинність це в першу чергу загроза національній безпеці України. Наприклад, в Законі України від 19.06.2003 року № 964-ІУ "Про основи національної безпеки України" акцентується увага у статті 7, що загрозою національним інтересам і національній безпеці України є прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України, а також можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад. Тому, основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаці - ональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот та розв'язання міжнаціональних суперечностей і постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці [7]. Також доповнюючи даний нормативно-правовий акт, був виданий ще один нормативний документ "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України": Указ Президента України від від 24.09.20І5 р. № 555/2015, який відзначає головні тенденції, що впливають на воєнно - політичну обстановку в регіоні довкола України, а саме на посиленні внутрішньої нестабільності в сусідніх державах, викликаної втручанням з боку інших держав, зниженням життєвого рівня населення, неефективністю дій керівництва, намаганнями етнічних утворень сепаратно вирішувати нагальні проблеми. Відповідний документ наголошує й на воєнно-політичних викликах, які можуть перерости в загрозу застосування воєнної сили проти України, а саме на цілеспрямованому інформаційному (інформаційно-психологічному) впливі з використанням сучасних інформаційних технологій, спрямований на формування негативного міжнародного іміджу України, а також на дестабілізації внутрішньої соціально-політичної обстановки, загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин в Україні або її окремих регіонах і місцях компактного проживання національних меншин [8].

Аналізуючи проблему протидії організованій етнічній злочинності щодо забезпечення національної безпеки України, слід відзначити й указ президента України від l4.03.2016 р. № 92 /2016 р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року "Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України", а саме у додатку даної Концепції визначено перелік кризових ситуацій для планування, реагування та застосування сил і засобів у сфері оборони України:

1) захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності щодо виникнення прикордонних (включаючи суходіл, повітряний, морський простір) збройних сутичок, що зумовлені ескалацією економічних, політичних, соціальних, етнічних або релігійних протиріч у відносинах між державами;

2) забезпечення державної та громадської безпеки, у тому числі боротьба з тероризмом щодо намагання відокремити від України певні адміністративно-територіальні одиниці, зокрема за участю не передбачених законом воєнізованих та/або збройних формувань, приватних військових компаній, терористичних, неурядових, етнічних, релігійних або інших організацій, щодо виникнення масових заворушень на політичному, етнічному, релігійному та іншому підґрунті, акції громадянської непокори (страйки, блокування роботи органів державної влади, порушення функціонування об'єктів, комунікацій тощо). Відповідна Концепція також відзначає на кого покладаються такі обов'язки під час виконання завдань за призначенням: Міністерство оборони України та Збройні Сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, Управління державної охорони України, Розвідувальні органи України, Органи загальної компетенції, Оборонно-промисловий комплекс [9].

Отже, проаналізувавши ряд нормативно-правових актів, які направлені на забезпечення національної безпеки і оборони України, можна констатувати, що вони як прямо, так і опосередковано торкаються проблеми протидії злочинам, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями, які сформовані на етнічній основі.