· інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для

вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію

чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису,

нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного

зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється

нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання

іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця,

письмової вимоги про усунення порушень [12].

Вчинення виконавчого напису за заявою одного з

іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів

з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення

про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання

письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий

пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки

виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

· якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

· за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше

трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,

законом установлено інший строк давності, виконавчий напис

видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається

безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо

подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис,

обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового

стягнення боргу [13].

У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.

За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути

здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Виконавчий напис має містити:

· дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

· найменування та адресу стягувача;

· найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб);

· строк, за який провадиться стягнення;

· суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;

· розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

· зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис;

· номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

· підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.) [14].

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість,то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути

зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України [15].

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.

При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і

тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід

обмежитися поданням двох примірників витягу з особового рахунку та

оригіналу зобов'язання. Один примірник витягу з виконавчим написом

і оригінал зобов'язання повертається стягувачу, а другий

примірник - залишається у нотаріуса.

При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У таких випадках у справах нотаріуса залишається одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо у відповідності до списку. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що

встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи,

зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів

нотаріусів, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у справах нотаріуса [16].

На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис.

Виконавчі написи на чеках вчиняються за місцезнаходженням платника. Виконавчі написи вчиняються за наявності напису платника

про те, що чек був пред'явлений до оплати з зазначенням дня пред'явлення, але не був оплачений. При вчиненні виконавчого напису перевіряється своєчасність пред'явлення чека до оплати (стаття 93 Закону України "Про нотаріат" .

Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами в

строки, визначені чинним законодавством України про чеки.

Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як

проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.

Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату чека та видачу виконавчого напису [17].

2. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Здійснення подружжям права спільної власності може призводити також до його припинення. Це можливо як за загально-правовими підставами (шляхом відчуження спільного майна за угодами іншим особам, його споживання, знищення тощо), так і за підставами, передбаченими сімейним законодавством, тобто за спеціальними підставами. Найпоширенішою спеціальною підставою припинення права спільної власності на набуте подружжям у період шлюбу майно є його поділ, у результаті якого встановлюється частка кожного з подружжя у спільному майні, відповідно до чого вчиняється його розподіл в натурі у порядку, встановленому ст. ст. 28, 29 КпШС України.

Поділ спільного майна здійснюється або добровільно шляхом укладення подружжям відповідної цивільно-правової угоди, у тому числі з нотаріальним посвідченням, або у судовому порядку на вимогу одного із подружжя чи на вимогу інших осіб у зв'язку зі зверненням стягнення на їх майно (ст. 31 КпШС України). Крім того, ст. ст. 34, 38 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що державними нотаріальними та консульськими установами України можуть вчинятися відповідні нотаріальні дії, у тому числі такі як видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що вчиняється в порядку, встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [18].

Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя

видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на

частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу.

Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час

перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Свідоцтво про право власності видається тільки на те майно,

яке є спільною сумісною власністю подружжя і є наявним на день

видачі свідоцтва.

При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який

посвідчує шлюбні відносини, у тому числі такі, що згодом були

розірвані в порядку, встановленому чинним законодавством

(свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка в паспорті про

реєстрацію шлюбу тощо). На примірнику свідоцтва, що залишається в

справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса,

робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для

огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної

особи, що його видала [19].

Якщо до складу майна, на частку якого видається

свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає

подання документів, які підтверджують право власності подружжя на

таке майно.

При видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок,

квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус

вимагає витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де

інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу

місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика будівлі,

на яку видається свідоцтво.

За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири,

дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого

нерухомого майна свідоцтво про право власності на майно, обтяжене

боргом, видається у разі згоди на те кредитора (відповідного

податкового органу) [20].

Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

перераховане вище, робиться відмітка на правовстановлювальному

документі.

Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру,

дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме

майно видається нотаріусом за місцезнаходженням цього майна.