науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7. використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8. зовнішньоекономічної діяльності; 9. оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10. соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень”. Регламентується коло питань, пов'язаних зі здійсненням місцевими державними адміністраціями повноважень інших органів (ст. 14), здійсненням державного контролю місцевими державними адміністраціями (ст.16), а також з об'єктами управління місцевих державних адміністрацій (ст. 15). Перелік основних галузевих повноважень місцевих державних адміністрацій наводиться у Главі 2, Розділу 3, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. До них належать: · повноваження в галузі соціально-економічного розвитку (ст. 17). · повноваження в галузі бюджету та фінансів (ст. 18). · повноваження в галузі управління майном, приватизації та підприємництва (ст. 19). · повноваження в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку (ст. 20). · повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля (ст. 21). · повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді (ст. 22). · повноваження в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення (ст. 23). · повноваження в галузі зайнятості населення, праці та заробітної плати (ст. 24). · повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин (ст. 26). · повноваження в галузі оборонної роботи (ст. 27). · здійснення повноважень, делегованих їм обласними і районними радами (ст. 29). Окремим видом повноважень є права місцевих державних адміністрацій, закріплені Статтею 28, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, які виступають ґрунтом (основою) для реалізації наданих повноважень. Так місцеві державні адміністрації мають право: 1. проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; 2. залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій; 3. одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності; 4. давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; 5. здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством. До повноважень в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян, згідно зі статтею 25 належать: 1. забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; 2. забезпечення здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 3. забезпечення розгляду звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території; 4. здійснення заходів щодо організації правового інформування і виховання населення; 5. забезпечення виконання актів законодавства з питань громадянства, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства, сприяння органам внутрішніх справ у додержанні правил паспортної системи; 6. проведення роботи, пов'язаної з розробленням та здійсненням заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового і медичного обслуговування біженців, а також депортованих осіб, які добровільно повертаються в регіони їх колишнього проживання; 7. забезпечення виконання законодавства щодо національних меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання; 8. оголошення у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації; здійснення передбачених законодавством заходи, пов'язаних з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров'я і прав, збереженням матеріальних цінностей; 9. сприяння діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем їх дислокації, під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у поданні їм необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг; 10. участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів та адміністративно-територіального устрою у межах, визначених законодавством; 11. розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, утворення адміністративних комісій та координування їх діяльності; 12. здійснення управління архівною справою. Характеризуючи ці повноваження у сфері забезпечення законності, прав і свобод громадян, насамперед, варто зауважити, що згідно з конституційно закріпленими принципами відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та головним обов'язком держави забезпечувати права і свободи людини (ст. 3), законність у діяльності обласних державних адміністрацій повинна виявлятися у такому вигляді: · всі рішення, що приймаються, повинні відповідати чинному законодавству; · рішення, що приймаються, не повинні виходити за межі повноважень обласних держадміністрацій, тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до їх компетенції; · усі рішення повинні прийматися у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам; · взаємовідносини обласних держадміністрацій з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органами самоорганізації населення) здійснюються у межах взаємних прав і обов'язків, які визначені на законних підставах. Велике значення для ефективного виконання вимог підпункту 4 статті 25 Закону „Про місцеві державні адміністрації” у сфері забезпечення прав і свобод громадян має правова культура посадових осіб, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюване переконання, а також вміло організоване заохочення. У зв'язку з підпунктом 12 статті 25, треба також зауважити, що повноваження органів і посадових осіб, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, містяться в КпАП України, а ст. 222 Кодексу визначає, зокрема, категорії справ, підвідомчі органам внутрішніх справ (міліції); а ст. 214 розмежовує компетенцію органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення тощо. Наприкінці цього розділу, треба сказати, що поняття повноважень щільно стикується з поняттям взаємодії (відносин) обласної державної адміністрації з іншими суб'єктами держави, серед яких, наприклад, органи місцевого самоврядування тощо. Розглянемо це питання у наступній частині цієї роботи. 3. Взаємовідносини обласних державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування Ці відносини регулюються кількома нормативно-правовими актами, серед яких найголовніші: Конституція України, Закони України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування”. Так стаття 20 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачає можливість здійснення державного контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і який не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Як вже згадувалось раніше, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування керуються принципом делегування повноважень у відносинах між собою. Згідно зі статтею 44 Закону “Про місцеве самоврядування” районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження: 1. підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради; 2. підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України; 3. забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 4. підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України; 5. сприяння інвестиційній діяльності на території району, області; 6. об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; 7. залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координація цієї роботи; 8. затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту; 9. підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; 10. організація охорони, реставрації, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення; 11.