Охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Згідно із Статтею 14 Основ реалізація політики охорони здоров'я в Україні покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за це несе Президент України, який виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я.

На жаль, ця група прав в Конституції відображена лише в статті 50, де закріплюється право громадян на безпечне довкілля, відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, та права на інформацію про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту.

Екологічна безпека за Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека передбачає здійснення комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних та державно-правових заходів.

3 метою охорони громадян від шкідливих продуктів у Статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виготовлювач, продавець зобов'язаний довести до покупця відомості про товари, які за певних обставин створюють небезпеку для життя, здоров'я споживача та його майна, а також про можливі наслідки їх впливу.

Покупець має право вимагати від продавця інформацію щодо товару та його якостей.

Стаття 53 Конституції України закріплює право кожного на освіту, у тому числі на отримання безоплатної освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

За Законом України «Про освіту» в ред. від 23 березня 1996 р. освіта в Україні базується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Зазначений Закон регламентує питання управління, системи та структури освіти, права та обов'язки педагогічних працівників, батьків та учнів, державні гарантії працівникам закладів освіти та інші.

4 листопада 1966 року на Генеральній конференції ЮНЕСКО була прийнята Декларація принципів міжнародної культурної співпраці, яка проголосила, що для підтримання гідності людини необхідне глибоке розповсюдження культури та освіти серед усіх людей на засадах справедливості, свободи та миру. Інші міжнародні акти підкреслюють також право кожної людини вільно брати участь у культурному житті, науковому прогресі, а також захищати авторські права. Ці та інші положення відображені у статті 54 Конституції України.

Таким чином у данні статті більш докладніше розглядаються обов'язки, що поділені за класифікацією, в кожному виді обов'язку приведена певна стаття яка має пряме відношення до цього виду чи обов'язку.

Список літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості ВР України №30, 1996.

2. М.Г. Коваль, В.О. Євченко «Конституція України: вивчаємо Основний Закон» // Миколаїв, 1997

3. Соколенко Ю. Поняття культурних прав і свобод людини і громадянина / Право України, 2005

4. Гуляк Я.В. Право на житло і на житлові відносини / Держава і право, 2005

5. Сухова І.М. / Роль правової культури працівників ОВС у забезпеченні прав людини в умовах демократизації/Держава і Право, 2005

6. Пазенок А.С./Конституційне право // Київ, 2006

7. Рабінович П. / Соціальна сутність прав людини / Юридичний вісник України, 2005

8. Лукашук Б.І. Міжнародне право. - М., 1999.

9 Міжнародне право / Під ред. Ю.М. Колосова, В.І. Кузнецова. - М., 1997

10. Права і свободи людини та сучасний суспільний прогрес: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-25 лютого 1999 року. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1999