ь підрозділами по боротьбі з економічною злочинністю з оперативними підрозділами й службами - при одержанні й обміні оперативною інформацією, спрямованої на припинення й розкриття злочинів, вчинених на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються.

Як відзначалося раніше, оперативні підрозділи при рішенні завдань боротьби зі злочинністю тісно взаємодіють і з неоперативними службами, такими як слідчими і криміналістичними підрозділами, підрозділами охорони громадського порядку, дільничними інспекторами і ін.

Форми взаємодії можуть бути різними, але загальним для них є наявність: по-перше, єдиної мети; по-друге, чітко певної компетенції; відомчих нормативних актів, що регламентують взаємодію, а у співробітників - функціональних обов'язків; по-третє, взаємне інформування оперативних підрозділів.

ОРД, являючи собою діяльність з пошуку й фіксації інформації кримінального характеру за рахунок здійснення оперативно-розшукових заходів, безумовно, має специфіку залежно від суб'єкту, що її здійснює. Однак в останніх можуть збігатися об'єкти оперативного обслуговування. Територія, на якій здійснюється ОРД, нерідко підлягає відпрацьовуванню зусиллями оперативних підрозділів, що мають різну відомчу приналежність, але одночасно здійснюючих на ній пошук відомостей, що представляють оперативний інтерес. Тому кожний суб'єкт ОРД| неминуче стає власником відомостей, оперативно-розшукове провадження з перевірки й використання яких повинне здійснювати інше оперативно-розшукове відомство. Виходячи із цього, підрозділи, що здійснюють ОРД проводять інформаційно-аналітичну роботу, у ході якої ці відомості підлягають систематизації, аналізу й оцінці. На основі цього готується об'єктивна й максимально повна інформація для того відомства, компетенція якого припускає її наступну оперативну перевірку й реалізацію. Характерним прикладом може служити поділ повноважень між ДСБЕЗ МВС і податковою міліцією ДПА, підрозділами БОЗ МВС і СБУ, об'єкти оперативного обслуговування й оперативного впливу яких збігаються.

Разом з тим, взаємодія між органами, що здійснюють ОРД, не повинне обмежуватися тільки обміном інформацією, а охоплювати й сприяння один одному в рішенні завдань, потребуючих спільних зусиль. Для впорядкування процесу такої взаємодії підрозділи, що здійснюють ОРД, традиційно видають відомчі нормативні акти, що визначають організацію й тактику спільної діяльності. У таких документах узгоджуються питання, що стосуються форм взаємодії, наприклад, спільне планування типових дій у надзвичайних ситуаціях, порядок підготовки, і проведення різного роду заходів відносно об'єктів оперативно-розшукової зацікавленості, розроблювальних різними відомствами. Широко застосовується розробка міжвідомчих типових планів. Крім того, практикуються періодичні зустрічі відповідних представників різних оперативно-розшукових відомств для обговорення проблемних питань, обміну досвідом, визначення необхідності в міжвідомчих нормативних актах або обговорення вже підготовлених їхніх проектів.

Оперативні підрозділи зобов'язані забезпечувати із залученням інших служб, безпеку працівників суду й правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють ОРД, осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб (п. 6 ст.7 ЗУ «Про ОРД»). ЗУ «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів» передбачає систему спеціальних заходів, що забезпечують безпеку посадових осіб правоохоронних органів, а також членів їхніх родин і родичів.

Для забезпечення безпеки зазначених осіб, недоторканності житла, а також схоронності їхнього майна залежно від конкретних обставин, оперативні підрозділи із залученням інших служб можуть вживати наступних заходів:

Ш особиста охорона, охорона житла й майна;

Ш видача зброї, засобів індивідуального захисту й інформування про небезпеку;

Ш установлення телефону за місцем проживання;

Ш застосування технічних засобів контролю й прослуховування телефонних і інших переговорів, візуальне спостереження;

Ш тимчасове розміщення в місцях, які забезпечують безпеку;

Ш забезпечення конфіденційності даних про об'єкт захисту;

Ш перевід на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві» передбачає забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, тобто у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, що передбачає здійснення правоохоронними органами правових, тактичних і інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я й майна цих осіб від злочинних зазіхань з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

У зазначених законах вказаний перелік категорій осіб, що підлягають державному захисту й припустимим заходам для її забезпечення, а також права оперативних підрозділів.

оперативний розшуковий правовий обов'язок

2. Права підрозділів, що здійснюють ОРД

Постановка законодавцем завдань перед органами, що здійснюють ОРД, і покладання на них відповідних обов'язків є необхідністю надання суб'єктам ОРД ефективного інструментарію. Тому оперативно-розшуковий закон повинен об'єктивно зафіксувати засоби й методи, що забезпечують досягнення тієї стратегічної мети відповідно даного законодавчого акту для ОРД.

Законодавчо подібний інструментарій закріплений у ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка визначила права підрозділів, що здійснюють ОРД. Разом з тим ці права не слід розуміти тільки як узаконені державою можливості здійснювати ті або інші оперативно-розшукові заходи.

У цьому випадку права - це повноваження, якими наділяються відповідні служби з метою рішення завдань ОРД. В оперативно-розшуковій практиці під повноваженнями варто розуміти елемент компетенції й одночасно правового статусу оперативного підрозділу (його посадових осіб), передбаченого ЗУ «Про ОРД» і відповідно до нього іншими законодавчими актами.

Повноваження означає надання оперативно-розшуковому відомству (оперативному підрозділу відомства) право здійснювати оперативно-розшукові заходи й приймати інші юридично значимі рішення, установлювати заборони, дозволяти або заохочувати ту або іншу діяльність, видавати обов'язкові для виконання в сфері ОРД нормативні приписи.

Закріплення повноважень підрозділів, що здійснюють ОРД, є в різних законах України, зокрема, «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про розвідувальну діяльність» і в ряді інших. Однак найбільш повно, детально й безпосередньо права оперативних підрозділів, гарантії дотримання прав і свобод людини при проведенні оперативно-розшукових заходів містяться в ЗУ «Про ОРД». Разом з тим компетенцію кожного правоохоронного органу або спецслужби визначають базові правові акти, такі як ЗУ «Про міліцію», аналогічні йому «Про СБУ», «Про державну податкову адміністрацію», «Про державний кордон України» і інші правові акти.

Не викликає сумнівів те, що ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка закріплює права підрозділів, що здійснюють ОРД, займає ключове місце. Завдяки їхньої фіксації забезпечується легітимність оперативно-розшукових процедур, призначених для пошуку й фіксації фактичних даних у сфері й інфраструктурі злочинності.

У цій статті законодавець не обмежився лише перерахуванням у лаконічній формі термінів, що визначають оперативно-розшукові заходи, але й пояснює певні аспекти їхнього застосування. Наприклад, надаючи право оперативним підрозділам опитувати осіб, законодавець указав, що вони вправі використовувати й добровільну допомогу громадян, У свою чергу, надаючи можливість оперативним підрозділам проникати в злочинну групу, законодавець гарантує негласним працівникам оперативних підрозділів або особам, що співробітничають з ним, збереження в таємниці достовірних даних їхніх особистостей, а також правовий захист у випадках, якщо вони діяли в стані необхідної оборони або крайньої необхідності. Надаючи оперативно-розшуковим підрозділам для рішення завдань ОРД зазначені права, законодавець попереджає, що їх можна використовувати тільки при наявності підстав, передбачених у ст. 6 ЗУ «Про ОРД».

Оперативно-розшукові заходи, перераховані в ст. 8 ЗУ «Про ОРД» можуть проводитися як гласно, так і негласно, причому деякі з них, наприклад, проникнення негласного працівника в злочинну групу й зняття інформації з каналів зв'язку, проводяться тільки негласно. Під гласними оперативно-розшуковими заходами розуміються ті, які проводяться оперативними підрозділами відкрито, без приховування від сторонніх осіб їхнього характеру й цілей, а оперативний працівник, не приховуючи свою приналежність до ОВС, виступає офіційно як представник підрозділу. Негласні оперативно-розшукові заходи здійснюються конфіденційно, а оперативні працівники, що виконують їх, приховують свою приналежність до оперативного підрозділу, а завдання й мети, які їм необхідно досягти зашифровуються іншими намірами. Негласність, будучи способом конспірації, дозволяє більш ефективно вирішувати завдання, що стоять перед ОРД.

Конспірація відображає специфічний розвідувальний характер ОРД і означає необхідність використання при її здійсненні правил і прийомів, що дозволяють зберегти в таємниці від злочинців дії правоохоронних органів з їхньому викриття. При цьому ОРД здійснюється в таємниці не тільки від осіб, причетних до вчинення злочинів, але й від навколишніх громадян.

Ст. 8 ЗУ «Про ОРД» говорить, що оперативним підрозділам для рішення завдань ОРД при наявності передбачених ст. 6 ЗУ «Про ОРД» підстав надається право:

1. опитувати осіб за їхньою згодою, використовувати їхню добровільну допомогу;

2. проводити контрольну, оперативну закупівлю й поставку товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення й документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі й контрольованої поставки визначається нормативними актами МВС України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України й зареєстрованими в Міністерстві юстиції України;

3. порушувати у встановленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й осіб, що займаються підприємницькою діяльністю й іншими видами господарської діяльності індивідуально, і брати участь у їхньому проведенні;

4. ознайомлюватися, збирати й вивчати документи й дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочинів, джерело й розміри їхніх доходів;

5. проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав і окремих осіб;

6. відвідувати жилі й інші приміщення за згодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, у відношенні яких здійснюється перевірка;

7. негласно виявляти й фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи й інші предмети, які можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;