Таким чином, якщо батьки не позбавлені батьківських прав, то їх немайнові та майнові обов'язки припиняються тільки в єдиному випадку - в разі усиновлення дитини. В усіх інших випадках вони зберігаються за батьками, не дивлячись на те, що діти більшість часу знаходяться під наглядом інших осіб.

3.5 Заборона експлуатації дітей та фізичного покарання дитини батьками

Частина 6 забороняє застосовувати до дитини будь-які види експлуатації, а ч. 7 - фізичне та психологічне насильство.

Одним з проявів насильства над дитиною є її експлуатація. Згідно з Конвенцією про права дитини 1989 р. і Конвенцією про заборону і негайні заходи по викорінюванню якнайгірших форм дитячої праці 1999 р. експлуатація дітей включає: економічну експлуатацію (будь-яку роботу, яка може представляти небезпеку для їх здоров'я або служити перешкодою в отриманні ними освіти, або наносити шкоду їхньому здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку), сексуальну експлуатацію (використовування в незаконній сексуальній діяльності, проституції, дитячій порнографії), викрадення, торгівлю дітьми або їх контрабанду, будь-яку іншу форму експлуатації дітей. Як видно, поняттям експлуатація не охоплюється фізичне та психічне насильство, яке також заборонено застосовувати до дитини. [10]

Заборона експлуатації дитини не суперечить обов'язку батьків готувати дитину до самостійного життя, що передбачає, між іншим, залучення її до суспільно-корисної праці, праці з самообслуговування, а також різних видів домашньої праці. Отже, вказана діяльність дитини стає експлуатацією тоді, коли вона представляє небезпеку для її здоров'я або служить перешкодою в отриманні нею освіти, або наносить шкоду її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку. Тобто через те, що батьки покладають на дитину численні обов'язки по веденню домашнього господарства, дитина не відвідує закладу освіти, мало спить, недостатньо їсть, часто хворіє, має певні ознаки відставання розумового розвитку, обмежений світогляд тощо. Всі інші види експлуатації дитини є недопустимими при будь-яких обставинах.

Соціальними наслідками жорстокого поводження з дітьми є труднощі соціалізації, порушення зв'язків з однолітками, тому у жертв насильства з'являється пристрасть до алкоголю, наркотиків, здійснення дрібних злочинів, і часто це закінчується їх виявом в кримінальному середовищі. Діти після насильства самі виявляють гнів по відношенню до більш слабких, у них яскраво виявляється агресивність. [6]

Батьки є вільними у виборі засобів та методів виховання, але виховні заходи не можуть бути такими, що принижують людську гідність дитини. Людську гідність дитини зокрема принижує застосування до неї фізичних покарань, яке розглядається чинним законодавством як фізичне насильство.

Застосування до дитини фізичних покарань є порушенням її права на особисту недоторканість, яке захищається нормами цивільного права (ст. 289 ЦК України).

Висновок

Таким чином, найкращим середовищем для життя та виховання дитини є сім'я, а найкращими вихователями - батьки. Правове регулювання сімейного виховання відбиває політику держави в галузі зміцнення сім'ї, захисту її інтересів та підвищення відповідальності за виховання дітей і на сьогоднішній день зазнало істотних змін.

Обов'язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов'язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов'язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов'язку - виховувати дитину.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці згідно із законом України від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства" (ст. 12).

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс України в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Практична частина. Вирішення задачі

Вирішити задачу з використанням чинного законодавства, судової практики, даючи відповіді на поставленні запитання:

Народивши від випадкового зв'язку дівчинку, Ільїна Н. віддала її в будинок дитини. Через три роки вона забрала дівчинку до себе, а ще через рік сусіди Ільїної звернулися в районну адміністрацію з вимогами позбавити її батьківських прав. У заяві вказувалося,що Ільїна веде аморальний спосіб життя(систематично пиячить, приводить додому різних чоловіків),за дочкою не стежить. Дівчинка завжди голодна, запущена, надана сама собі,одягу в неї майже немає. Коли у матері збирається чергова компанія друзів, їй доводиться спати в коридор

Чи є підстави для позбавлення Ільїної батьківських прав?

Який орган розглядає справи про позбавлення батьківських прав?

Хто має право вимагати позбавлення батьківських прав?

Назвіть правові наслідки позбавлення батьківських прав

Вирішення:

Розглядаючи перше запитання задачі зазначимо, що підстави позбавлення батьківських прав вказані в статті 164 Сімейного кодексу України.

Варто вказати, що при підтвердженні доводів сусідів, виникає ряд підстав щодо позбавлення батьківських прав, передбачених п.2, 3, 4 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, що полягають в наступному:

Пияцтво Ільїної Н., як правило, поєднане з розпустою, що обумовлює відсутність турботи про дитину, жорстоке поводження з нею, ухилення від виконання обов'язку по вихованню.

Отже, виходячи з сукупності норм Ільїною Н. допущено порушення статті 150 Сімейного кодексу України, що полягають у невиконанні свого обов'язку щодо виховання та розвитку дитини, що в свою чергу, аналізуючи п.2, 3, 4 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав Ільїної Н.

При розгляді другого запитання задачі зазначимо, що позбавлення батьківських прав торкається найважливіших прав дітей і батьків, тому позбавлення батьківських прав можливо тільки в судовому порядку. Такі справи розглядаються судом у порядку позовного провадження, установленому нормами ЦПК України.

Щодо питання: "Хто вправі вимагати позбавлення батьківських прав?", варто зазначити, що відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України: "Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років."

Родичі дитини, сусіди, педагоги шкіл, дитячих дошкільних установ і інших громадян, що є свідками неналежного поводження батьків (в нашому випадку сусіди Ільїної Н.), вправі звернутися із заявою про це в органи опіки та піклування або до прокурора, від яких залежить передача справи в суд.

Сусіди Ільїної Н. звернулися до районної адміністрації, що є цілком вірним, оскільки при функціонуванні даного органу, керуючись Законом України "Про звернення громадян" дана заява буде скерована за належністю та розглянута в тридцяти денний термін з Службою у справах дітей районної державної адміністрації.

Додатково зазначимо, що справи про позбавлення батьківських прав завжди дуже складні. До прийняття судом рішення необхідно ретельно досліджувати всі обставини життя дитини. Для цього потрібні спеціальні знання й досвід роботи з дітьми. Тому до участі у вирішенні подібних справ залучаються органи опіки та піклування. Ці органи (навіть у тих випадках, коли вони самі є ініціаторами порушення справи) проводять відповідні обстеження, дають свій висновок, і їхній представник обов'язково бере участь у розгляді справи. Суд не зв'язаний висновком органу опіки та піклування (позбавляти або не позбавляти батьків батьківських прав), але якщо він з ним не погоджується, то зобов'язаний мотивувати, чому дійшов іншого висновку.

Відповідь на четверте запитання міститься в статті 166 Сімейного кодексу України, в якій вказано, що з позбавленням батьківських прав, в принципі, припиняються сімейні правовідносини між батьками і дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Позбавлення батьківських прав як наслідок винної поведінки батьків не може означати їх повного звільнення від батьківських обов'язків по утриманню дітей.

Список використаних джерел

1. Конституції України

2. Закон України „Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р.

3. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.01.2006 р. № 4

4. Сімейний кодекс України

5. Цивільний кодекс України

6. Булець С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України - К.: "Видавничий дім "Професіонал", 2011 - 428

7. Вансович Х.І. Презумпція шлюбного походження дитини / Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія" / Випуск 1 - 2014, с. 92-100

8. Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010

9. Злотник І. Юридичні особливості фактичних шлюбних відносин. // Юридичний журнал " 10 (28) 2004 р.

10. Коновалов Д. Сімейний кодекс України - шлях до Європи. // Юридичний журнал № 7 (25), 2004

11. Особисті немайнові права та обов'зки батьків та дітей: характеристика окремих видів. Кидалова А.// Право України, 2003 № 5

12. Педагогіка: Велика сучасна енциклопедія / Е.С.Рапацевич - М.: "Сучасне слово", 2005. - 720 с.

13. Ромовська З.В. Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч, закл.]/Зорислава Ромовська. - К.: Правова єдність, 2009. - 500 с.

14. Цивільне право України. Частина П: Навчальний посібник / (Під редакцією Сліпченко С.А., Кройтор В.А.) - Харків, Еспада, 2000