Органи суддівського самоврядування в Україні: система та повноваження

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України (ст. 133 Закону). До складу Ради суддів України повинні обиратися представники всіх видів судів України. До повноважень Ради суддів України віднесено:

а) розроблення та організація виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

б) розгляд питань правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей;

в) здійснення контролю за організацією діяльності судів, заслуховування із цих питань Голови Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;

г) звернення із пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

ґ) затвердження зразків посвідчень судді, судді у відставці;

д) здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; прийняття рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб та ін.

Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з'їзду суддів України. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України або в судовому порядку.

Чіткий перелік органів суддівського самоврядування та порядок обрання суддів до їх складу є важливими ще тому, що участь у їхній роботі надає суддям додаткові права і можливості. Наприклад, під час проведення добору кандидатів на посаду судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. І для цього, як одназ гарантій забезпечення задекларованого, діє право бути присутніми представниками органів суддівського самоврядування на кожному із цих етапів та під час перевірки робіт (ч. 2 ст. 72 Закону). Так само представники органу суддівського самоврядування мають право бути присутніми під час розгляду питання про кваліфікаційне оцінювання судді, що стає гарантією його прозорого та публічного проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (п. 4 ст. 84 Закону).

Закон не тільки встановлює права та компетенцію органів суддівського самоврядування під час захисту прав суддів та вирішення внутрішніх питань діяльності суддівського корпусу. Встановлюються також і певні обов'язки. Наприклад, зі змісту ч. 2 ст. 93 Закону вбачається обов'язок органів суддівського самоврядування співпрацювати з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в межах здійснення останньою своїх повноважень та надавати їй необхідну інформацію. Ненадання такої інформації на вимогу Комісії має наслідком відповідальність, установлену Законом. Також Вища кваліфікаційна комісія суддів України може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування за їхньою згодою для виконання допоміжних і консультативних функцій на громадських засадах, без делегування повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи її членів (ч. 17 ст. 94 Закону).

Ще одне питання, на яке хочемо звернути увагу, це п. 9 ч. 5 ст. 48 Закону, у якому серед гарантій забезпечення незалежності суддів анонсується функціонування не лише органів суддівського самоврядування, а й органів суддівського врядування. Далі у Законі термін «суддівське врядування» більше не згадується, але із прийняттям Закону України «Про Вищу раду правосуддя» стає зрозуміло, що мав на увазі законодавець. Необхідно зазначити, що лише Вища рада правосуддя визначається законодавством України як орган суддівського врядування, тому, враховуючи повноваження останньої, можна прийти до висновку, що під суддівським врядуванням законодавець розуміє діяльність із формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, контролю за додержанням норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів, забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством.

Висновки. Дослідивши нормативне врегулювання системи органів суддівського самоврядування та їх повноважень, можемо зробити висновок, що завдання із забезпечення незалежності суддів і судів, контроль за організацією діяльності судів покладаються не лише на органи суддівського самоврядування, а й на інші державні органи, що робить неможливим визначення відповідального за порушення у вказаній сфері. Тому вже зараз маємо потребу наукового дослідження і законодавчого розмежування завдань і напрямів діяльності органів суддівського самоврядування й органів суддівського врядування. Також вважаємо, що існує реальна потреба доповнити ст. 127

Закону в контексті переліку органів суддівського самоврядування та встановити вимоги до суддів, які можуть обиратися до складу органів суддівського самоврядування.

Література

1. Ульяновська О.В. Роль суддівського самоврядування в забезпеченні ефективного судочинства / О.В. Ульяновська // Адміністративне право і процес. 2014. № 1 (7). С. 68-74.

2. Ігонін РВ. Делеговані державою управлінські повноваження органам суддівського самоврядування: правова природа та доцільність надання / Р.В. Ігонін // Часопис Київського університету права. 2011. № 1. С. 116-120.

3. Білова О.В. Проблеми суддівського самоврядування в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура»/ О.В. Білова. Х., 2008. 19 с.

4. Вільгушинський М.Й. Суддівське самоврядування та його вплив на діяльність судів загальної юрисдикції / М.Й. Вільгушинський // Адвокат. 2013. № 5(152). С. 21-24.

5. Потильчак О.І. Становлення суддівського самоврядування в Україні: досвід зарубіжних держав для України /

6. О.І. Потильчак // Часопис Київського університету права. 2014. № 3. С. 257-260.

7. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-'УШ // Офіційний вісник України. 2016. № 56. Ст 1935.