У сучасному світі організована злочинність стала бізнесом, який стрімко розвивається і якому стає тісно в межах кордонів якоїсь окремої держави, і такі види злочинної діяльності, наркобізнес, торгівля зброєю, викрадання і продаж автотранспорту, торгівля "живим товаром" (людьми) - є прямим тому підтвердженням, адже вони не знають кордонів і здійснюються, як правило, на території декількох держав. Стрімкий розвиток та розростання організованої злочинності як міжнародного явища пов'язаний із різними факторами та чинниками. Так, наприклад Організація об'єднаних націй вбачає такі тенденції в розвитку організованої злочинності:

різке поширення, пов'язане з використанням електронних засобів;

проникнення в легальну економіку;

посилення корумпованості чиновницького апарату (панує філософія безмежного "матеріалізму");

посилення розвитку наркобізнесу (невизначеність, яка виникла в результаті глобальної кризи в економічній, політичній і соціальній сферах, штовхає людей на пошук засобів для тимчасового забуття);

тенденція до інтернаціоналізації [5, c.223].

Особлива небезпека організованої злочинності полягає у тому що вона, маючи яскраво виражений антисоціальний характер, тим не менш, завдяки високому рівню латентності, "доволі успішно" співіснує паралельно з життям законослухняного суспільства, так би мовити вбудовуючись у нього та створюючи свій власний таємний "світок", який має дворівневу структуру: нижчий рівень, який включає виконавців злочинів різного характеру, та вищий, до якого належать керівники угруповань і керівники цих керівників, які безпосередньо злочинів не вчиняють, але через ланки системи керують злочинною діяльністю, накопичуючи величезний капітал. Керівники організованої злочинності стають поважними членами суспільства. Для самоствердження і власної безпеки вони намагаються проникнути в усі рівні органів влади і управління самостійно або за допомогою завербованих за матеріальні блага, корумпованих службових осіб з метою здійснення власної політики, насамперед у вирішенні на всіх рівнях економічних проблем для здобуття максимальних прибутків. Вони намагаються спрямувати суспільне життя у потрібне їм русло, впливати на прийняття тих чи інших політичних рішень, законодавчих та інших нормативних актів з метою саботування або впровадження реформ у потрібному їм напрямі [5, c.221].

З огляду на вище викладене, можемо констатувати, що сьогодні глобалізаційні процеси притаманні й організаційній злочинності, яка безперервно змінюється, пристосовуючись до нових умов життєдіяльності людей, заповнюючи неконтрольовані і слабо контрольовані сфери. Організована злочинність на рубежі XX та XXI ст.ст. набула якісно нові риси. Лідери кримінального світу активно і планомірно створюють більш згуртовані злочинні співтовариства з жорсткою централізованою побудовою і підпорядкованістю. До них входять злочинні групи із суворою дисципліною, наявністю розвідки і контррозвідки, озброєння, загонів бойовиків, сучасного технічного оснащення.

організований злочинність міжнародний юридичний

Література

1. Криминология. Учебное пособие для вузов / Под редакцией доктора юридических наук, профессора Я. Ф. Кузнецовой и кандидата юридических наук Ю. Я. Аргуновой. М.: ИКД "Зерцало-М", 2001. - 208 с.

2. Меркушин В.В. Борьба с транснациональной организованной преступностью / В.В. Меркушин.-Мн.: Амалфея, 2003. - 208 с. (без приложений).

3. Транснациональная организованная преступность: дефиниции и реальность. Монография. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та. 2001. - 375 с.

4. Криминология: учебник / Е.В. Авсеенко. - М.; Архангельск : Изд-во Междунар. "Ин-та управления", 2001. - 413 с.

5. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 295 с. - Бібліогр.: с. 288-289.

6. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби із організованою злочинністю" // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 35, ст.358.

7. Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность - 3. - М.: Криминолог. Ассоц., 1996. - С. 6-56.

8. Организованная преступность. Под ред. А.И. Долговой, СВ. Дьякова. - М.: Юрид. лит., 1989. - 352 с.

9. Ананич В.А., Ахраменка Н.Ф., Кашевский В.А. Криминология: Альбом схем / Под ред. проф. В.А. Ананича. Мн., 1999. - 236 с.

10. VIII Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. Гавана, Куба, 27 августа - 7 сентября 1990 г. Доклад, подготовленный Секретариатом ООН. - С.20-32.

11. Криминология: учебник / Е.В. Авсеенко. - М. ; Архангельск : Изд-во Междунар. "Ин-та управления", 2001. - 413 с.