1. Поняття та сутність національної безпеки України 1.1 Поняття, об'єкти, суб'єкти та принципи національної безпеки України Україна як європейська держава створює засади своєї національної безпеки і оборони, виходячи з власних національних інтересів. Цей процес вимагає творчого підходу до визначення основ політики у сфері безпеки й оборони, створення її системи та приведення у відповідність із державно-правовим статусом України як суверенної держави. Національна безпека і оборона є гарантом державотворення в Україні, необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. Саме тому забезпечення національної безпеки й оборони України Конституція зараховує до найважливіших завдань держави - це справа всього Українського народу (ст. 17). Національна безпека України (далі - НБ) - це стан країни, за якого система державно-правових і суспільних гарантій забезпечує реалізацію суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності держави, всебічний розвиток і захист інтересів всього населення країни, джерел його духовного й матеріального добробуту без будь-якої дискримінації від можливих внутрішніх і зовнішніх загроз шляхом досягнення національних потреб та інтересів і погодження їх із загальнолюдськими Потребами й інтересами у межах основних принципів та загальновизнаних норм міжнародного права. Об'єкти безпеки - це національні інтереси, національні цінності, структурні елементи системи НБ, їхні властивості та відносини, які захищаються від загроз. Виходячи із визначення НБ виділимо три рівні основних об'єктів безпеки: громадянина (людини) - його права й свободи; суспільства - його духовні і матеріальні цінності; держави - її суверенітет, конституційний лад, територіальну цілісність та недоторканість кордонів, їх місце й роль динамічні і визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, рівнем внутрішніх і зовнішніх загроз. Безпека людини формується комплексом правових і моральних норм, суспільних інститутів та організацій, які дають змогу їй (людині) реалізовувати права і свободи, розвивати свої здібності й потреби, відчуваючи сприяння держави. Безпека суспільства передбачає наявність суспільних інститутів, норм, розвинутих форм суспільної свідомості, що дає змогу в повному обсязі реалізувати права, свободи й обов'язки всім групам населення та протистояти діям, які ведуть до розколу суспільства (в тому числі зі сторони держави). Безпека держави досягається наявністю ефективного механізму управління та координації діяльності політичних сил і суспільних груп, а також активних інститутів їх захисту. У змістовному плані НБ є складним багатоаспект-ним поняттям і включає такі види безпеки: політичну, економічну, воєнну, державну, інформаційну, науково-технологічну, екологічну, епідемічну, безпеку культурного розвитку нації та інші види безпеки (фінансову, пожежну, продовольчу, безпеку торгівлі тощо). Суб'єкти безпеки - носії властивостей, станів та дій, які забезпечують захист об'єктів безпеки. Основним суб'єктом НБ є держава, яка виконує функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Держава, згідно з Конституцією (ст. 3, 27, 28, 29), забезпечує безпеку кожної людини і громадянина, їх життя, здоров'я, честь, гідність, особисту недоторканність на всій території України. Україна також гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ст. 25 Конституції). Зміст і діяльність суб'єктів безпеки визначається рівнем і напрямом загроз. Громадяни та їхні об'єднання є суб'єктами безпеки, мають права і обов'язки щодо участі в її забезпеченні відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів державних органів влади й управління, які прийняті в межах їх компетенції у даній сфері. Держава забезпечує правову та соціальну захищеність громадянам та їх об'єднанням, які сприяють забезпеченню безпеки відповідно до Закону (повноваження основних суб'єктів НБ розглядаються в системі забезпечення безпеки). Основними принципами забезпечення НБ є: законність; пріоритет прав людини; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів; адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення НБ; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади. 1.2 Національні інтереси та загрози національній безпеці України національний безпека загроза оборона Національні (життєво важливі) інтереси нашої країни - це усвідомлені та виражені в Декларації про державний суверенітет України у вигляді програмних цільових установок потреби існування та розвитку людини, суспільства й держави. Національні інтереси України відображають фундаментальні цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і способи задоволення. Національні інтереси України та їх пріоритетність зумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за її межами. Пріоритетними національними інтересами України на сучасному етапі є:

§ створення громадянського суспільства, підвищення ефективності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

§ досягнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності, гарантування прав української нації та національних меншин України;

§ забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності кордонів;

§ створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки;

§ забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;

§ збереження й підвищення науково-технічного потенціалу;

§ зміцнення генофонду Українського народу, його фізичного і морального здоров'я та інтелектуального потенціалу;

§ розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців;

§ розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають Український народ;

§ налагодження рівноправних і взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.

Загрози національній безпеці України - це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особи, суспільства й держави (завдають шкоди, знищують, змінюють тощо).

Реальні і потенційні загрози об'єктам НБ України з боку внутрішніх та зовнішніх джерел небезпеки визначають зміст діяльності щодо гарантування як внутрішньої, так і зовнішньої безпеки.

Залежно від загроз НБ України їх можна класифікувати щодо важливості сфер життєдіяльності, зокрема:

у політичній сфері:

§ посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

§ втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

§ наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;

§ масові порушення прав громадян в Україні та за її межами;

§ загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

§ порушення принципу поділу влади;

§ невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

§ відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами та тероризмом;

в економічній сфері:

§ істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

§ ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

§ нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків;

§ критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

§ недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

§ критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

§ нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

§ велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

§ небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

§ неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

§ критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

§ неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

§ «тінізація» національної економіки;

§ переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

у соціальній та гуманітарній сферах:

§ невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

§ неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;

§ криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

§ загострення демографічної кризи;

§ зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;

§ прояви моральної та духовної деградації суспільства;

§ зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

у сфері державної безпеки:

§ розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;

§ загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;

§ поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;

§ злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;

§ загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України;

§ можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;

§ спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;

§ прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;

у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

§ поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;

§ недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

§ нелегальна міграція;

§ можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;