механізми забезпечення спільної діяльності навчальних закладів, наукових установ, органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо розробки змісту навчання з підготовки та післядипломної освіти.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про вищу освіту” (Закон від 17.01.2002 № 2984-III) “управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється: іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади”.

При цьому завдання і функції центрального органу виконавчої влади з питань державної служби щодо організації професійної підготовки та післядипломної освіти Службовців відповідають положенням статті 10 та частини 2 статті 18 Закону України “Про вищу освіту”.

ВИСНОВКИ

Існує низка суперечностей, які заважають ефективному функціонуванню системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Це і дублювання повноважень щодо управління системою навчання, які законодавчо закріплені між органами, що здійснюють управління цією системою та акредитованими навчальними закладами. Так, замовлення на навчання державних службовців формує Нацдержслужба України і Національна академія. При цьому не завжди вивчаються потреби органів влади у кількості державних службовців, які повинні пройти навчання. Частіше за все ця співпраця проходить на формальному рівні. Майже не враховується потреба самих державних службовців у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації. Усе це зумовлює те, що освітній рівень державних службовців потрібно значно покращити.

Ще одне, це не чітко розмежовані категорії посад державних службовців між навчальними закладами системи професійного навчання державних службовців.

Як зазначалося у вище, існує низка акредитованих навчальних закладів, які проводять навчальну діяльність у галузі державного управління. Але потрібно зазначити, що не існує чіткої системи співпраці між ними. Відсутній закріплений на законодавчому рівні розподіл повноважень між Національною академією, її регіональними інститутами, галузевими навчальними закладами та обласними центрами підвищення кваліфікації.

Галузеві навчальні заклади підпорядковуються органам виконавчої влади,при яких вони створені. Таким чином, під час підвищення кваліфікації в галузевих закладах залишається незаповнена ніша в здобутті знань та розвитку умінь і навичок у державних службовців із загальних питань розвитку державної служби, реформування держави, з виконання своїх функціональних обов'язків як державних службовців, а не працівників тієї чи іншої галузі.

Доцільно було б прийняти нормативно-правовий акт «Про професійне навчання державних службовців», який би в собі сконцентрував напрацювання існуючого законодавчого поля з цього питання, передбачав удосконалення діючої системи з метою задоволення не лише потреби держави у висококваліфікованих кадрах, а й державного службовця як особистості.

Такий нормативно-правовий акт повинен враховувати загальноприйняті в Європі підходи і принципи Болонського процесу до організації підготовки фахівців з вищою освітою - пріоритет університетської широко профільної міждисциплінарної ступеневої підготовки зі значною дослідницькою складовою. Така підготовка доповнюється навчальними заходами із професійного підвищення кваліфікації, яке державні службовці періодично проходять упродовж усього часу їх професійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1..Про державну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

2.Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України // Урядовий кур'єр. - 2000. - 15 лют. - С.5.

З. Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України // Офіційний вісник України. - 1999. -№40.

4.Андрушків Б.В., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1996.-296с.

5.Волгин А.П., Матирко В.И., Модин А.А. Управление персоналом в условиях рыночной экономики. - М.: Дело, 2010. - 178 с.

6.Гурне Б. Державна служба. - К.: Основи, 1993.

7.Державна служба України: Збірник законодавчих та нормативних документів, роз'яснень Головдержслужби, міністерств та відомств України. -К., 1996.-510с.

8.Державне управління: Теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б.Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.