• Вступ
• 1. Основні ознаки держави, які відрізняють її від інших соціальних явищ
• 2. Публічна влада як основна ознака держави
• 3. Територіальна ознака держави, територія держави Україна
• 4. Характеристика інших ознак держави, законодавство, податки, займи, державна мова, національна культура
• 5. Суть держави, її соціальне призначення
• Список використаної літератури

Вступ З'ясовуючи сутність та основні характеристики держави, ми намагаємось вияснити природу її походження та історію становлення. Вирішальним при цьому є те, що визначення та зміст поняття "держава" протягом тривалого історичного періоду постійно змінювались. Для певних історичних періодів існували різні порівняння цього поняття, що пояснювались існуванням різних систем та режимів (авторитарних або диктаторських). В існуючих визначеннях виражається суть держави, а не її поняття і визначення. Науковий підхід до визначення поняття держави, як і будь-якого іншого поняття, вимагає відмежувати одне поняття від іншого або від аналогічних соціальних явищ. Такими аналогічними або близькими соціальними явищами є суспільство (родове або громадянське), політичні партії, релігійні і громадські організації, колонії тощо. Характеристика різниці та схожості ознак держави та інших соціальних явищ допоможе сформулювати її визначення. 1. Основні ознаки держави, які відрізняють її від інших соціальних явищ Від усіх цих соціальних явищ держава відрізняється територіальною ознакою, особливим апаратом публічної влади, її суверенітетом; наявністю законів, обов'язків та прав для громадян, а також податків громадян, підприємств і організацій, що знаходяться на її території. Крім того, держава бере займи і кредити. Такі ознаки представляють окремий, відносно незмінний каркас організації людського суспільства, який по мірі суспільного розвитку наповнюється новим змістом, втрачає застрілі і набуває нові структури та функції [8]. Існують різні класифікації ознак держави, що дають змогу певним чином упорядкувати різні ознаки держави, розвести різні групи характеристик різних форм прояву держави, визначити основні форми прояву держави у зовнішньому світі. Так, відносно обов'язковості виконання та визнання, ознаки можуть бути: 1) обов'язкові, тобто ті, які притаманні будь-яким державам незалежно від форми, типу, стадії розвитку тощо, і факультативні, тобто наявність яких не обов'язкова; 2) відмінні, тобто такі ознаки, які відрізняють державу від інших схожих та однорідних соціальних явищ (інституцій), іншими словами, це особливості, які притаманні виключно державі, як специфічному соціальному явищу. Також ознаки можуть бути: 1) субстанціональні - просторові ознаки, тобто ознаки, які стосуються передумов виникнення держави та які характеризують її через просторово-часові та субстанціональні характеристики (територія, кордони, населення); 2) змістовно-публічні ознаки, тобто ознаки, які характеризують державу з точки зору її як специфічного суб'єкта соціальної сфери буття людства, а саме залежно від того соціального призначення, яке вона відіграє (публічна влада, суверенітет). Дана група включає також і соціально-економічні ознаки (податки, збори, економічна політика); 3) інституціональні ознаки, які характеризують внутрішню структуру державної влади, як певним чином організованої сукупності матеріально-речових елементів (органи держави, посадові особи, апарат держави); 4) регулятивно-нормативні ознаки, характеризують державу як систему взаємовпорядкованих зв'язків з оточуючими її суспільними суб'єктами, її внутрішньо структурними елементами, які можуть виступати як соціальні суб'єкти (державні органи, посадові особи). Існуючі класифікації дозволяють провести більш системний та послідовний аналіз самого феномену державу; пояснити причини наявності різних інтерпретацій розуміння сутності держави та її прояву (місця) в реальному житті суспільства; дати різні визначення держави, залежно від того, який бік її існування розглядається [2]. Разом з тим, слід зауважити, що незважаючи на різноманітність підходів до розуміння держави з питань щодо ознак держави, можна вести мову про близькість позицій різних авторів, як зарубіжних, так і вітчизняних. Представники різних правових та державознавчих шкіл наділяють державу різними (або різними за кількістю) ознаками, в більшості випадків носять більше термінологічний характер і не можуть розглядатися як такі, що є основою для розмежування різних тлумачень поняття держава. Розуміння питання ознак держави різними вченими в цілому не суперечать одне одному [8]. Зазначимо, що ознаки держави, які існують сьогодні в науці, достатньо чітко були сформульовані ще у кінці XIX ст. Докладно зупинимось на кожній з них (територія, населення, громадянство, державний суверенітет, публічна влада, державний апарат, право, податки та збори): 1. Територія. Держава представляє собою єдину територіальну організацію політичної влади в масштабі всієї країни. Державна влада розподіляється на все населення в межах певної території. Територія держави визначається її кордонами. В територію держави входить суша, внутрішні моря, озера, ріки, зовнішні моря в межах 12-мильнсй зони (20 км) - територіальні води, континентальний шельф, повітряний простір в межах кордонів, дипломатичні представництва, посольства і консульства, торгові, пасажирські та військові морські і повітряні судна, літаки і космічні апарати. Держава закріплює своє населення за певними територіями, встановлює певний режим проживання і пересування в межах території, а також виїзд за кордон, в інші держави. При цьому територія не суспільна, а природна умова існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише утворює простір, у межах якого держава розповсюджує свою владу [4]. Територія держави може мати постійний і відносно тимчасовий характер. Без цієї ознаки не може існувати держава, оскільки вся територія є власністю всієї держави, матеріальною базою розвитку суспільства. Без території держава не може бути суб'єктом міжнародних відносин. Державна влада розповсюджується на всіх громадян і на всю територію держави. Розкривається ця ознака через певні соціальні інститути - громадянство або підданство, іноземців або осіб без громадянства; державні кордони; територіальне верховенство. Останнє означає єдність та повноту законодавчої, виконавчої та судової гілок влади держави над населенням, що виключає втручання іноземної влади. 2. Населення. Це сукупність фізичних осіб, незалежно від їхньої національності та громадянства, що законно проживають на території конкретної держави. 3. Суверенітет. Третьою ознакою держави є її суверенітет. Ця ознака дуже тісно пов'язана з іншими ознаками. У сучасному юридичному трактуванні державний суверенітет означає верховенство та незалежність влади, що підкорена праву, монополію на примус в межах державних повноважень та незалежність держави в рамках міжнародного правопорядку. Суверенітет держави означає, що державна влада - єдина в межах своєї території, не залежить від інших політичних влад всередині країни і особливо від інших держав у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. При цьому вважається, що суверенітет концентрує в собі найістотніші риси державної організації суспільства. Незалежність та верховенство державної влади виражається в універсальності (тільки рішення державної влади поширюються на все населення та суспільні організації даної держави), в прерогативі (можливості скасування та визнання нікчемним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади), в наявності спеціальних засобів впливу, яких не має жодна інша суспільна організація. Суверенітет означає також, що державна влада (найвищі органи) може вільно приймати ті чи інші рішення в своїх інтересах або в інтересах інших держав. Порушення суверенітету веде до часткової або повної втрати незалежності держави. За цією ознакою держава відрізняється від колоній, напівколоній, домініонів тощо. 4. Публічна влада. Держава - це особлива організація політичної влади, що володіє спеціальним апаратом (механізмом) управління суспільством для забезпечення її нормальної життєдіяльності. Механізм держави є матеріальним виразом державної влади [2]. 5. Законодавство. Держава організовує життя на правових засадах та має право видавати закони, які є загальнообов'язковими для всіх громадян і посадових осіб на всій території. Закони направлені на регулювання і охорону економічних, політичних та інших соціальних відносин і соціальних цінностей суспільства. Державна влада є єдиним суб'єктом, який має таке право, оскільки вона виступає від імені всього суспільства, як ядро політичної системи. Законодавство є складовою частиною механізму функціонування всієї держави і суспільства. Без права, законодавства, держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечити безумовну реалізацію рішень, що приймаються. Право юридично оформляє державу та державну владу та тим самим робить їх легітимними, тобто законними. Держава здійснює свої функції в правових формах. 1. Держава на відміну від інших суб'єктів суспільних відносин і родового суспільства стягує податки зі своїх громадян, підприємств і організацій, що знаходяться на її території. Крім того, держава бере займи і кредити. Податки і займи йдуть на утримання державного апарату, бюджетних організацій і розвиток загальнонародних соціально-економічних і політичних програм: будівництво електростанцій, доріг тощо. Крім того, держава має свою фінансову систему та гроші, без яких не може нормально функціонувати держава і суспільство; державну мову; національну культуру; державні символи - герб, прапор, гімн. 2. Державна мова Державною мовою в Україні є українська мова (ст.10, Конституції України). 3. Національна культура Нація - це культурний феномен, що включає в себе різноманітні варіанти субкультур, зумовлених етнічними, географічними, соціальними, господарськими та класовими факторами. Характерною особливістю національних культур являється їх широка диференціація по професійним та соціальним ознакам. 2. Публічна влада як основна ознака держави Публічна влада - це влада, виділена з товариства, але яка не збігається з населенням країни. Публічна влада є однією з ознак, що відрізняють державу від суспільного ладу. Зазвичай протиставляється суспільній владі. Поява публічної влади пов'язано з виникненням перших держав. Із розвитком і зміцненням держав, ускладненням їх політичних систем стало неможливо вирішувати усі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цього всього населення, кількість якого постійно збільшувалась. За цих умов зародилась і набула поширення інша форма народовладдя - представницька. Її сутність полягає в тому, що при цьому більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Останні є повноважними представниками населення, від імені та за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов'язковими до виконання. Група, яка представляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган, що має право виступати від імені усієї держави і приймати рішення, обов'язкові до виконання на всій її території. Такі представницькі органи можуть називатись по-різному - парламент, народні, національні збори, конгрес тощо. В Україні представницьким органом, уповноваженим приймати загальнообов'язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада. Поряд із колективними (колегіальними) загальнодержавними органами можуть створюватись й одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави. В Україні, як і в багатьох інших країнах, це Президент. Група ж осіб, яка виступає від імені певної частини населення держави, утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може приймати рішення, що є обов'язковими до виконання у межах відповідної частини території країни і стосуються питань, які належать до компетенції такого органу.