ВСТУП

Актуальність дослідження:Значення і важливість даної теми обумовлюються тим що в наш час суспільство знаходиться на стадії пошуку оптимальної системи відносин між конкретними індивідами чи громадянським суспільством в загальному та державою.

За останні двісті років в різних географічних та суспільно-політичних секторах існування публічно-правових утворень апробовувались різні регулюючі та управлінські моделі спрямовані на покращеня ефективності виконання державою своїх функцій та оптимізації і узгодження інтересів суспільства та публічних утворень наділених владою.

Існує багато видів та управлінських моделей що визначають функції та ознаки держави, її політико-правове регулятивне значення у суспільстві. Однак з метою узагальнення інформації в даній роботі, на нашу думку, доцільно буде проаналізувати та в теоретичному плані протиставити персоноцентричний тип відносин (на прикладі здобутків лібаралістичної концепції) та системо центричний, проаналізувши авторитаристький підхід в контексті визначення концепції державної влади, її ознак та регулятивних функцій щодо громадянського суспільства.

Об'єкт дослідження: суспільні відносини пов'язані із формуванням поняття держава та визначенням (тлумаченням) належних їй ознак та функцій

Предмет дослідження: доктринальні джерела та теоретичні напрацювання науковців сфери політики та права, в яких описуються та обґрунтовується оптимальна модель держави, її основних ознак та функцій

Мета дослідження: дослідити видозміну поняття держава в процесі трансформації суспільних і правових відносин від доісторичної епохи до нашого часу

Завдання дослідження:

визначити передумови та причини виникнення держави;

дослідити процес трансформації уявлень про державу і її ознаки від давніх часів і до нашого часу;

охарактеризувати функції та ознаки держави на сучасному етапі її розвитку

проаналізувати та охарактеризувати і порівняти лібералістичну та авторитарну системи побудови відносин між державою та громадянським суспільством

визначити оптимальну модель взаємовідносин між публічним та приватним сегментами внутрішньодержавних взаємовідносин

Методи дослідження:

аналітичний - використовується для порівняння понять та теоретико-концептуальних напрацювань в різних доктринальних джерелах;

історичний - застосовується для характеристики та визначення видозміни суспільних уявлень про державу, її ознаки та функції на різних етапах розвитку людства;

діалектичний - застосовується шляхом протиставленя різних понять та доктринальних положень, з метої їх зіставлення та виокремленя даних що становлять істинність судження чи твердження

логічний - використовується для визначення певних закономірностей та послідовностей в процесі аналізу явищі історичної трансформації, з метою прогнозування варантів можливого розвитку процесів державотворення та удосконалення і розвитку існуючих політико-правових концепцій;

наукового синтезу - застосовується для використання виокремлених логічним методом та методом аналізу елементів різних концепцій та доктрин з метою подальшого оперування ними, яке направлення на формулювання нових концептуальнх положень щодо розвитку поняття державу в ходу трансформації її ознак та функцій

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВА В ПРОЦЕСІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1 Особливості його розвитку поняття держава на ранніх етапах розвитку людства

Щоб дати характеристику ровитку держави потрібно аналізувати починаючи із первіснообщинного суспільства.

Для повнішого подальшого розуміння суті і причин виникнення такого важливого правового інституту як держава, спочатку з'ясуємо, питання про організацію та спосіб життєдіяльності первісного суспільства. Адже саме первісне суспільство було основоположником процесів виникнення держави.

Первісна історія має два основні етапи розвитку общини як форми організації людей, тобто виділяють два головних періоди в розвитку первісного суспільства: це привласнююча економіка та виробнича економіка.. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. -- Стер. вид. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- C. 320.

До так званого періоду «привласнюючої економіки» відносяться часи, коли первісне суспільство займалося мисливством, рибальством, збиральництвом, а вже в період «виробничої економіки» (як можна зрозуміти із самої назви періоду), первісна організація людства досягла такого розвитку, що змогла успішно використовувати для своїх потреб землеробство, скотарство, металообробка, керамічне виробництво і т.д.

Першому періоду в основному відповідає материнський рід (матріархат), другому - патріархальний (патріархат).

Будь-яке суспільство мусить бути якимось чином організоване, тобто повинно бути організаційно оформлене. В іншому випадку воно приречене на перетворення в стадо, натовп.

Вже в часи існування первісного стада, коли ще тільки формувалась цілеспрямована діяльність з використанням відповідних засобів праці, завершувався біологічний розвиток людини, виникали перші примітивні житла та знаряддя праці, люди об'єднувалися в досить сталі колективи. Незначним за своєю чисельністю (20-30 чоловік та декілька десятків дітей та підлітків) праобщинам була властива наявність основ соціальної організованості, яка базувалася на владі вожака, мала безпосередній характер, існувала у вигляді візуального чи звукового спілкування, відображувала спільність інтересів первісних людей.

Історично першою більш-менш впорядкованою формою організації прадержавного суспільства являлась родова община. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. -- X.: Еспада, 2006. -- С. 776 . Особисті родові зв'язки поєднювалися в єдине ціле всіх членів роду. Це єдинство зміцнювала також колективна праця, спільне виробництво і урівняний розподіл. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. -- Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. -- С. 536.

Ф.Енгельс про родовий період висловлювався наступним чином: «І що за чудесна організація цей родовий устрій у всій його наївності і простоті ! Без солдатів, жандармів і поліцейських, без дворян, королів, намісників, префектів або суддів, без в'язниць, без судових процесів - все йде своїм встановленим порядком.»

Таким чином, рід був одночасно найдавнішим соціальним інститутом і найпершою формою організації додержавного суспільства.

У тих умовах, коли єдиною формою усвідомлення соціальних зв'язків було відображення у свідомості людей спільності інтересів у вигляді рідства, провідну роль у піклуванні про сім'ю та веденні господарства відігравали жінки. При безладді статевого спілкування, відносини спорідненості достовірно могли бути відомі лише по кожній жіночій лінії, родова община існувала як материнський рід, пов'язаний спільним походженням за матір'ю. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. -- X.: Еспада, 2006. -- С. 776 . Спільною власністю роду була земля - головний засіб для полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо, низька ефективність виробництва забезпечувала лише необхідні життєві потреби на основі зрівняльного розподілу в інтересах усіх членів роду незалежно від участі у спільній трудовій діяльності, але за індивідуальними потребами.

Влада в первіснообщинному суспільстві уособлювала силу і волю роду або союзу родів: джерелом і носієм влади (владним суб'єктом) був рід, вона була спрямована на управління загальними справами роду, підвладними (об'єктом влади) були всі його члени. Тут суб'єкт і об'єкт влади повністю співпадали, тому вона була за своєю природою повністю суспільною, тобто невід'ємною від суспільства і неполітичною. Єдиним способом її реалізації було суспільне самоуправління. Ні професійних управлінців, ні особливих органів примусу тоді не існувало. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. -- Стер. вид. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- С. 320.

Роди очолювали старійшини - найбільш поважні і досвідчені люди. Всі були рівними, ніхто не мав привілеїв. Старійшини поряд з іншими членами роду, приймали участь у спільній трудовій діяльності. І їхня влада засновувалася на особистому авторитеті, інтелектуальних і емоційних достоїнствах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду. Важливо те, що влада старійшин спрямовувалася на забезпечення інтересів роду, була конкретним і повсякденним втіленням його волі і тому могла бути підтримана реальними діями членів роду. Ця влада поєднувалася з родовою общиною, не відокремлювалася від неї, уособлювала господарську, військову і наглядову (за виконанням звичаїв) функції.

Нескладні відносини первісного суспільства регулювалися звичаями - правилами поведінки, які історично склалися, ввійшли в звичку в результаті виховання і багатократного повторення одних і тих самих дій і поступків. Вже на ранньому етапі розвитку суспільства набувають значення звичаїв навики колективної трудової діяльності, мисливства і ін. В найбільш важливих випадках трудовий процес супроводжувався ритуальними діями. Наприклад, тренування мисливців наповнювалось містичним змістом, проймалось таємничими обрядами. Звичаї додержавного суспільства мали характер узагальнених «мононорм», були одночасно і нормами організації суспільного життя, і нормами первісної моралі, й ритуальними і обрядовими правилами. Молдован В. В. Основи держави і права: Курс лекцій / Молдован В. В. -- К.: Юмана, 1996. -- С. 176. Так, звичайний розподіл функцій в трудовому процесі між чоловіком і жінкою, дорослим і дитиною розглядалось одночасно і як виробничий звичай, і як норма моралі, і як воля релігії. Мононорми спочатку були продиктовані “природною” основою привласнюючого суспільства, в якому і людина є частиною природи. Тлумачний словник з теорії держави і права / Авт.упоряд. К. Г. Волинка. -- К.: Магістр -- XXI сторіччя, 2006. -- С. 112 . В них права і обов'язки ніби зливались воєдино. Правда, особливе місце займав такий засіб забезпечення звичаїв як табу (заборона). Виникнувши на початку історії людського суспільства, табу відіграло величезну роль у впорядкування статевих відносин, строго забороняло шлюб з кровними родичами (інцест). Завдяки табу первісне суспільство підтримувало необхідну дисципліну, яка забезпечувала добування і відтворення життєвих благ. Табу захищало мисливські угіддя, місця гніздування птахів і лігвища звірів від надмірного знищення, забезпечувало умови колективного існування людей. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва -- К.: Істина, 2001. -- С.144.

В державному суспільстві звичаї, як правило, дотримувались в силу авторитету і звички, але коли звичай потребував підкріплення шляхом прямого примусу, суспільство виступало в ролі колективного носія сили, яка зобов'язувала, виганяла і, навіть приводила до смерті порушника.

У разі порушення звичаїв суспільний примус застосовувався у вигляді лайки, фізичного покарання, вигнання з роду. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. -- Львів: Новий світ, 2003. -- С. 581. Міра покарання визначалася старійшинами і виконувалася ними чи співродичами.

Вищим органом суспільної влади в роду було зібрання всіх дорослих членів суспільства - чоловіків і жінок.

Зібрання - настільки ж древнє поняття як і сам рід. Воно вирішувало всі основні питання його життєдіяльності. Тут вибирались провідники (старійшини, вожді) на строк чи для виконання певних справ, дозволялись суперечки між окремими особами і т.ін.