Зміст

• Вступ
• 1. Природа особистих немайнових прав
• 2. Ознаки особистих немайнових прав
• 3. Право авторства
• 4. Право на авторське ім'я
• 5. Право на оприлюднення твору та на його відкликання
• 6. Право на захист репутації автора
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ Особисті немайнові права автора закріплюються ст.14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст.438 ЦКУ. Особисті немайнові права автора належать автору незалежно від майнових прав і зберігаються за автором у випадку поступки права на використання твору. До особистих немайнових прав належать: 1. Право визнаватися автором твору (право авторства) - це основне право, тому що тільки творець твору може вважатися його автором. Це право є абсолютним. Право авторства виникає незалежно від форми, призначення, достоїнства твору, воно не залежить від того, опублікований твір чи ні. Право авторства не потребує здійснення формальних дій, воно виникає із самого факту створення твору. Право авторства має безстроковий характер і може належати тільки самому автору. На підставі права авторства виникають усі інші авторські права. 2. Право використовувати або дозволяти використання твору під власним ім'ям, псевдонімом або анонімно. Право на ім'я - це засіб індивідуалізації особи - творця твору. Автор має право випустити твір під власним ім'ям, псевдонімом або анонімно. Право на ім'я реалізується автором у випадку використання твору іншими особами, коли він вступає у договірні відносини. Автор має право вимагати вказівки свого імені щораз при використанні твору, публічному виконанні, цитуванні та ін. Право на ім'я містить у собі можливість вимагати, щоб ім'я автора або його псевдонім не спотворювалися при використанні твору іншими особами. 3. Право на оприлюднення, включаючи право на відкликання. Право на оприлюднення - це така дія, яка здійснюється за згодою автора, що робить твір доступним для публіки шляхом його опублікування, публічного показу або виконання, передачі в ефір і т.д. Це юридична забезпеченість можливості публічного розголосу твору. Право на відкликання - це право відмовитися від раніше прийнятого рішення про опублікування твору. Однак закон передбачає умови про відшкодування збитків користувачеві, включаючи упущену вигоду. 4. Право на захист честі і репутації автора. Забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни в сам твір, його назву або в позначення імені автора. Забороняється без згоди автора супроводжувати твір ілюстраціями, передмовами, післямовами або якими-небудь поясненнями. Автор має право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. У разі смерті автора недоторканість твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутністю такої уповноваженої особи твір охороняється спадкоємцями а також іншими зацікавленими особами. 1. Природа особистих немайнових прав Особисті немайнові права захищають зв'язок особи автора з його твором. Вони містять: право авторства; право на ім'я; право на оприлюднення, включаючи право на відкликання; право на захист репутації автора. Зазначені правомочності зазвичай поділяють на дві категорії: позитивні та негативні. Позитивними правомочностями є право на оприлюднення, у тому числі право на відкликання. Вони вимагають, щоб правоволодар прийняв рішення або виступив з ініціативою: опублікувати твір, змінити його, вилучити його з обігу. Негативними, або захисними, правомочностями є право авторства, право на ім'я, право на захист репутації автора. Ці правомочності називають негативними, оскільки вони зводяться до права перешкоджати вчиненню дій або до вимоги утриматися від дій, звернених до пасивних суб'єктів. Вони мають захисний характер, оскільки навіть після смерті автора та по тому, як твір стає суспільним надбанням, дозволяють діяти на підставі особистого немайнового права для захисту індивідуальності та недоторканності результатів інтелектуальної творчості. 2. Ознаки особистих немайнових прав Особисті немайнові права автора є сутнісними, немайновими, невід'ємними від авторства й абсолютними. Вони є сутнісними, бо дорівнюють мінімуму прав, набутих через факт створення твору, без яких авторство втрачає сенс. Вони не є вродженими, оскільки належать не всім людям, а тільки тим, хто є автором. Вони є немайновими, оскільки їх не можна оцінити у грошовому еквіваленті, навіть якщо це і відбувається опосередковано як компенсація за порушення моральних прав. Вони, будучи породженням автора, нерозривно пов'язані з особою творця. Автор зберігає їх за собою протягом життя навіть у тих випадках, коли йдеться про твори, щодо яких закінчився строк охорони (обчислюваний із моменту створення або публікації). По смерті автора деякі з його прерогатив (негативні права, а також право на посмертне оприлюднення творів) захищають його спадкоємці або призначені для цього особи. Вони є абсолютними, бо їх захищають від усіх і кожного (егgа оmnеs) у тому розумінні, що їхній володілець може застосовувати їх до третіх осіб, включаючи особу, яка одержала виключні майнові права на твір. Особисті немайнові права є невідчужуваними, і від них не можна відмовитися. Будь-яке передання авторських прав може стосуватися лише майнових прав. Особисті немайнові права: не можуть бути об'єктом вилучення, примусового виконання або експропріації; не підпадають під дію строку позовної давності; не можуть стати суб'єктом суброгації (частково доповнення до старого закону), оскільки випливають з факту авторства. У принципі є необмеженим строк їхньої дії. 3. Право авторства Право авторства - право визнаватися, вважатися автором твору. Воно охороняє глибинний зв'язок між автором і плодом його діяльності. Право авторства є основоположним у комплексі особистих немайнових прав автора. У Бернській конвенції його сформульовано так:

особисте немайнове право автор

"Незалежно від майнових прав автора і навіть після відступлення цих прав він має право вимагати визнання свого авторства на твір".

До змісту права авторства входить право особи не тільки вважатися творцем твору, а й вимагати посилання на автора при використанні останнього. Серед іншого право авторства передбачає право автора захищати себе, якщо він зазнає нападів.

Право авторства зберігається в особи незалежно від форми, призначення та цінності твору, а також від того, випущено твір у світ чи ні.

Право авторства є правовим відображенням фактичної роботи автора над створенням твору. Воно свідчить не про те, що особа має певний набір прав, а про те, що ця особа є творцем твору. Право авторства є специфічним правом, яке належить тільки творцеві твору.

Практичною реалізацією права авторства зазвичай є право автора вимагати зазначення його імені при використанні твору. Без права авторства неможливо здійснити право на авторське ім'я.

Право авторства можна розглядати як потенційну можливість творця твору в будь-який момент визначити себе як автора твору. Таким чином особа одержує можливість визнання її в суспільстві як автора, від того часу, як вона заявить про свій зв'язок із твором.

Особа, яка порушила право авторства, як правило, одночасно порушує й інші права автора, у першу чергу право на використання твору. Ось характерний приклад. У 1944 р. К. надіслала оповідання до редакції журналу "Новий мир", але це оповідання не було опубліковане. У 1977 р.К. випадково дізналася, що її оповідання було надруковане в 1961 р. у збірнику оповідань одного покійного письменника. К. звернулася до суду з вимогою визнати її автором оповідання та виплатити гонорар за його використання. Суд, переконавшись за допомогою експертизи, що оповідання не належало перу покійного письменника, виніс рішення про визнання К. автором і зобов'язав видавництво виплатити їй винагороду за публікацію.