-- засуджені чоловіки, колишні працівники правоохоронних органів (Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"), яким комісією визначено відбування покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму, -- до Менської виправної колонії Чернігівської області.

Звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених із СІЗО до виправно-трудової установи подаються на розгляд голові регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Про результати розгляду заяв і скарг іншим громадянам на-дається письмова відповідь, а засудженому оголошується під розпис.

Для розгляду заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб у Департаменті наказом Департаменту ство-рюється відповідна апеляційна Комісія, яку очолює голова Департа-менту.

Підставою для розподілу засуджених за видами УВП є вирок су-ду, що набрав законної сили. Після проголошення обвинувального вироку засуджений до позбавлення волі, як правило, направляється у слідчий ізолятор, де й перебуває до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід (наприклад, підписку про невиїзд на термін взяття під варту), він може залишатися на волі і буде направлений до місця позбавлення волі після звернення вироку до виконання. Тобто, суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до ОВС за місцем проживання засуд-женого, який зобов'язаний взяти засудженого під варту і доставити його до СІЗО, звідки він буде направлений до відповідної УВП.

Засуджені до позбавлення волі направляються до УВП не пізні-ше 10-денкого строку з дня набрання вироком суду чинності. Нині, у зв'язку з переповненням СІЗО, засуджені направляються раніше цього строку до УВП, при яких створені тимчасові слідчі ізолятори.

Наступний етап після призначення засудженому виду УВП -- визначення йому конкретної установи, тобто безпосереднього місця відбування покарання.

Це дуже складна робота, оскільки при розподілі засуджених потрібно враховувати різні обставини, що можуть вплинути на опе-ративну обстановку в УВП, і зокрема:

-- кількість осіб, які проходять по одній справі (співучасники злочину);

-- потребу примусового лікування від алкоголізму чи наркома-нії, а також венеричних захворювань;

-- стан здоров'я (наприклад, не можуть відбувати покарання за медичними показниками в УВП, розташованих у зонах радіаційного забруднення, або не можуть працювати на виробництві нерудних будівельних матеріалів (кар'єрні роботи);

-- неповнолітніх засуджених, які, як правило, повинні направля-тися у ВТУ, розташовані ближче до місця проживання їх рідних або осіб, які їх замінюють;

-- засуджених, які скоїли злочин під час відбування покарання і не повинні бути направлені в ту саму установу, в якій цей злочин вчинено;

-- потребу тієї чи іншої установи у спеціалістах;

-- наявність місць в УВП для забезпечення нормального розмі-щення і оперативної обстановки;

-- інші обставини.

Особи, засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжую-чих обставинах, захоплення заручників, посягання на життя праців-ника міліції або народного дружинника, особи, які проходять по од-ній кримінальній справі як підсудні, розмістити яких немає можли-вості внаслідок відсутності в області установ відповідного режиму, направляються в установи інших областей за кількісними нарядами відділу спеціального обліку Державного департаменту з питань ви-конання покарань.

На всіх засуджених іноземних громадян з країн далекого зару-біжжя, незалежно від наявності в області установ відповідного виду режиму, на їх направлення із СІЗО до місць позбавлення волі запи-тується персональний наряд Державного департаменту з питань ви-конання покарань.

Як зазначалося вище, засуджені повинні бути переведені із СІЗО до УВП протягом 10 днів. Але закон передбачає можливість залишення деяких засуджених у слідчих ізоляторах. Ст. 23 ВТК встановлює, що засуджений може бути тимчасово залишений в СІЗО і після набрання вироком чинності, по-перше, якщо виникає потреба провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою. Залишення засудженого в цьому разі можливе з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, м. Києва, а також прирівняних до них прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора -- до чотирьох місяців, з санкції Генерального прокурора -- до шести місяців. По-друге, за-суджений може бути також тимчасово залишений у слідчому ізоля-торі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в суді.

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання при-значено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або у слідчому ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню цих уста-нов (ст. 24 ВТК).

Призначення та види виправно-трудових колоній поселень. Направлення засуджених в виправно-трудові колонії-поселення. Права та обов'язки засуджених в колоніях-поселеннях. Особливості режиму в виправно-трудових колоніях-поселеннях. Підстави переводу засаджених з колонії поселення в інщу колонію, міри до збереження майна засуджених.

Згідно із ст. 22 ВТК, засуджений до позбавлення волі повинен відбувати весь строк покарання, як правило, в одній УВП. У цій нор-мі закріплений один з важливих принципів виконання і відбування покарання, який сприяє більш успішному виправленню засуджено-го. У той же час життя засвідчує, що є випадки, коли переведення засуджених об'єктивно необхідні.

Переведення засуджених з однієї установи до іншої того ж виду режиму допускається:

-- у випадку хвороби засудженого;

-- при суттєвій зміні обсягу чи характеру роботи, яку викону-ють засуджені;

-- при наявності інших виняткових обставин, які перешкоджа-ють подальшому триманню засудженого в даній установі.

Винятковими обставинами, що перешкоджають подальшому три-манню засудженого в даній установі, визнаються:

-- реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму;

-- роз'єднання осіб, які проходили по одній кримінальній справі як підсудні, свідки та потерпілі;

-- проведення оперативно-режимних і профілактичних заходів;

-- захист осіб, які надавали допомогу в боротьбі зі злочинністю та підтримці належного порядку в установах, від злочинних пося-гань з боку інших засуджених.

Переведення засуджених з одних УВП до інших того ж виду ре-жиму можуть бути здійснені:

-- між установами, розташованими в одній області, з санкції ке-рівництва Управління (відділу) Державного департаменту з питань виконання покарань області;

-- між установами різних областей з санкції керівництва Дер-жавного департаменту з питань виконання покарань;

-- між установами України й інших держав СНД з санкції керів-ництва Державного департаменту з питань виконання покарань при наявності згоди іншої держави.

Переведення засуджених у випадку потреби роз'єднання осіб, які проходили по одній кримінальній справі, і захисту осіб, які нада-вали допомогу адміністрації УВП, від злочинних посягань з боку ін-ших засуджених можуть здійснюватися лише на підставі мотивова-ного висновку, затвердженого керівництвом ДДУПВП, управління (відділу) ДДУПВП відповідної області.

Заява про переведення засудженого з УВП однієї області до установи іншої розглядається управлінням (відділом) ДДУПВП об-ласті, де розміщується установа. Заява (клопотання самого засу-дженого чи його родичів) разом з довідкою-характеристикою засу-дженого, думкою адміністрації з приводу цього прохання та довід-кою про стан його здоров'я та іншими документами надсилається в управління (відділ) ДДУПВП тієї області, перевести куди просить заявник. Одержавши ці документи, управління (відділ) ДДУПВП цієї області розглядає їх, приймає рішення, про що повідомляє уп-равління (відділ) ДДУПВП за місцем відбуття покарання засудже-ного. Якщо в прийомі засудженого відмовлено, це повинно бути вмотивовано.

При умові згоди на прийом У(В)ДДУПВП області, яка приймає засудженого, надсилає свою згоду і всі інші документи в ДДУПВП, де це питання розглядається на засіданні спеціальної комісії. Засуджені, які переведені до установи за вказівками ДДУПВП, не мо-жуть бути вдруге переведені до іншої установи без його дозволу.

Повернення засудженого до попереднього місця покарання у зв'язку з порушенням умов наряду дозволяється тільки органам, які дали наряд. За самовільне повернення засуджених винні посадові особи несуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Поряд з переводами засуджених з одних УВП в інші того ж виду режиму, на практиці нерідко виникає потреба переводу засуджених із УВП до слідчих ізоляторів у розпорядження судових і слідчих ор-ганів. Відповідно до ст. 25 ВТК, переведення засуджених з УВП до СІЗО допускається:

-- у зв'язку з розглядом справи в суді (за ухвалою суду -- на час розгляду справи);

-- у зв'язку з провадженням слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою (з санкції прокурора -- до 2, 4, 6 місяців).

Підставою для конвоювання з УВП і тримання засуджених в СІЗО є мотивована постанова, яка затверджена:

-- в органах МВС -- відповідним начальником управління (від-ділу) МВС України, начальником ГУ, УМВС області, санкціонована відповідним прокурором;

-- в органах прокуратури -- відповідним начальником управлін-ня, відділу Генеральної прокуратури, прокуратури області.

Постанови органів МВС і прокуратури, а також ухвали судів на конвоювання надсилаються у двох примірниках безпосередньо за місцем тримання засуджених. Один примірник є підставою для ви-дачі засудженого конвою і залишається в установі, а другий дода-ється до особової справи засудженого і є підставою для передачі та тримання засудженого в пункті призначення (СІЗО). Адміністрація УВП при отриманні документа на конвоювання засудженого негай-но відправляє його до пункту призначення. Конвоювання засудже-ного під конвоєм працівників міліції дозволяється при наявності на-лежно оформлених документів та письмового розпорядження керів-ництва ГУ, УМВС області за місцем розташування установи, де від-буває покарання засуджений.

У тих випадках, коли відправити засудженого у зазначений строк з будь-яких причин неможливо, про це негайно повідомляєть-ся орган дізнання, слідства, прокуратури чи суду, у розпорядження яких треба було доставити засудженого, та командир конвойної час-тини, від якої був виділений конвой.

У надзвичайних випадках, коли потрібно терміново вивезти за-суджених з установи, дозволяється за погодженням з МВС України (ДДУПВП) етапування груп або поодиноких осіб не за особовими

справами, а за алфавітними картками з фотокартками та підписом начальника відділу спецобліку установи.

У випадках особливої терміновості або при неможливості вико-ристання інших засобів пересування і на великі відстані допускаєть-ся конвоювання літаком у строки, з'ясовані з підприємствами ци-вільної авіації. Таке конвоювання провадиться з дозволу міністра внутрішніх справ (директора ДДУПВП), командира конвойної частини.

Про етапування засудженого відділ спецобліку ставить до відома відповідні відділи та служби установи, які обов'язково повинні при-лучити до особової справи такі документи:

-- фінансову довідку (або документ, що її замінює) і виконавчі листи;

-- медичну картку, а в необхідних випадках й інші медичні до-кументи (історію хвороби, довідку про аналізи і т. ін.);

-- арматурну книжку та арматурні відомості на речове забезпе-чення;