Важливим та актуальним як для лісу, лісових ресурсів, так і земель лісогосподарського призначення, є здійснення комплексу заходів, які спрямовані на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України пожежна безпека в лісі повинна забезпечуватися шляхом проведення планових профілактичних заходів, оперативного виявлення і ліквідації лісових пожеж на території лісового фонду підприємства, організації, установи. Безпосереднє здійснення заходів щодо охорони лісів від пожеж, їх гасіння та обліку покладається на постійних лісокористувачів. Умови участі тимчасових лісокористувачів у здійсненні пожежоохоронних заходів визначаються за згодою сторін у договорі на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду. Забезпечення пожежної безпеки в лісі покладається на керівників лісогосподарських підприємств та громадян, що ведуть лісове господарство.

Так, за даними Державного агентства лісових ресурсів України, проблема охорони лісів від пожеж - є однією із найскладніших, що вирішуються працівниками галузі. На початку пожежонебезпечного періоду (березень-травень) основною причиною виникнення лісових пожеж є випалювання сухої рослинності та її залишків на сільгоспугіддях і придорожніх смугах поруч із лісовими масивами. За статистичними даними до 40-50% лісових пожеж, за кількістю та пройденою вогнем площею, виникає саме в цей період.

Наступним у групі спеціально лісових охоронних заходів можна виділити захист лісу від шкідників та хвороб. Такий захист, відповідно до ЛК України, забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації.

Необхідно зазначити, що кліматичні та фізико-географічні умови України є сприятливими для масового розмноження шкідників і хвороб лісу. Сукупність сприятливих для розповсюдження шкідників і хвороб лісу природних факторів в останні роки зумовила значне поширення їх осередків на площу більше 600 тис. га. На сьогодні лісопатологічна ситуація в лісах України продовжує бути напруженою, особливо у центральних, південних та східних областях, і вимагає постійної уваги та оперативних дій щодо недопущення масового ураження насаджень шкідниками і хворобами лісу. Так, всихання ялинників у Карпатах фахівцями і науковцями розглядається як стихійне лихо, причиною якого є зниження природного імунітету та ослаблення насаджень у результаті глобального потепління клімату і техногенного впливу. Всихання ялинників спостерігається не лише в Україні, а й у всій Центральній Європі.

Крім цього, значної охорони потребує ліс від незаконних рубок, які є найбільш поширеним чинником негативного впливу на лісові ресурси. В Україні в останні роки для боротьби з тіньовим обігом деревини були здійснені досить потужні заходи: від моніторингу незаконних рубок та посилення відомчого, податкового та митного контролю до застосування суворої адміністративної і карної відповідальності за порушення лісового законодавства. Запроваджена система електронного обліку деревини та створені в підвідомчих лісогосподарських підприємствах постійно діючі рейдові бригади з виявлення порушень лісового і мисливського законодавства.

Особливо важливими для забезпечення охорони та відновлення якості земель лісогосподарського призначення є відновні заходи, до яких, наприклад, можна віднести заходи щодо рекультивації земель. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід, та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. Проте, як неодноразово акцентувалося в літературі, в даному випадку мова йде тільки про один напрямок рекультивації, а саме сільськогосподарський. Однак, рекультивація може здійснюватися щодо земель будь-якої категорії, в тому числі земель лісогосподарського призначення.

Отже, заходи щодо охорони земель лісогосподарського призначення складаються у відповідну систему і направлені на збереження, відновлення та поліпшення як земель зазначеної категорії, так і лісів, які на них знаходяться, й у сукупності складають зміст охорони земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, мета охорони земель лісогосподарського призначення зводиться до таких основних складових: поліпшення стану земель і лісів, які на них знаходяться; запобігання погіршення якості земель лісогосподарського призначення; відновлення земель лісогосподарського призначення, які піддалися негативним впливам. Серед основних завдань охорони земель лісогосподарського призначення можна виділити: збереження якісного та кількісного стану земель з урахуванням особливостей лісів, які знаходяться в їх межах; охорона та захист власне лісів, які ростуть на землях лісогосподарського призначення для задоволення інтересів і потреб суспільства.