Разом з обираними органами у Франції в адміністративно-територіальних одиницях є призначені зверху урядовці -- представники держави. У регіоні це комісар республіки -- регіональний префект (ним є за сумісництвом комісар найбільшого в регіоні департаменту), в департаменті -- також комісар республіки (префект), в окрузі, що не є „територіальним колективом” і не має свого ради, є супрефект. Комісар республіки призначається Радою міністрів. Він представляє в своїй адміністративно-територіальній одиниці уряд і кожного міністра, керує діяльністю державних служб (йому підлеглі, проте, не всі служби міністерств на місцях), несе відповідальність за дотримання національних інтересів, законів, за підтримка громадського порядку. Він безпосередньо відповідає за стан сільського господарства, за соціальні питання, санітарію, впорядкування. У його розпорядженні знаходиться поліція. Аналогічні повноваження здійснює в окрузі супрефект.

Висновок

Отже, Францію не випадково називають „лабораторією конституції”, а французів „великими споживачами конституції”. Дійсно, за роки Нового і Новітнього часу у Франції було прийнято 16 конституцій. Нині діюча Конституція Французької республіки була прийнята в 1958 р. на референдумі, що відбувся 28 вересня, і оформила створення у Франції П'ятої Республіки.

Структурно Конституція Франції складається з преамбули, яка містить також першу статтю, в якій Франція проголошується неподільною, світською, соціальною, демократичною республікою; забезпечує рівність перед законом всіх громадян без відмінності походження раси і релігії; затверджує всі віросповідання.

Конституція містить 17 розділів, які включають 89 статі, два розділи відмінені: розділ I. Про суверенітет; розділ. II. Президент Республіки; розділ III. Уряд; розділ IV. Парламент; розділ V. Про відносини між Урядом і Парламентом; розділ VI. Про міжнародні договори і угодах; розділ VII. Конституційна рада; розділ VIII. Про судову владу; розділ IX. Висока Палата правосуддя; розділ X. Про кримінальну відповідальність членів Уряду; розділ XI. Економічна і соціальна рада; розділ XII. Про місцеві колективи; розділ XIII. Про співтовариство (був відмінений конституційним законом від 4 серпня 1995 р.); розділ XIV. Про угоди про об'єднання; розділ XV. Про Європейське Співтовариство і Європейський Союз; розділ XVI. Про перегляд Конституції; розділ XVII. Перехідні положення (були відмінені конституційним законом від 5 серпня 1995г.).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що Франція є світською республікою, правовою державою. Її досвід становлення конституціоналізму є важливим для сучасних пострадянських держав.

Список використаної літератури

1. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для юридических вузов. Т.3: Особенная часть. Страны Европы./Отв.ред. Страшун Б.А. - М.: БЕК, 2002.

2. Конституционное (государственное) право: справочник. М., 2002.

3. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. Под общей редакцией М.В. Баглая, Ю.Н. Лейбо, Л.М. Энтина. М.: Норма-Инфра-М., 2002.

4. Конституционное право: Учебное пособие в 2-х частях./Авт. и сост. Богданова Н.А. М., Юрид. колледж МГУ, 2003.

5. Конституция Франции 1958 г.,М., Инфра - М., 2001.

6. Конституция Франции.//Современные зарубежные конституции.- сост. В.В.Маклаков, М., 2002.

7. Конституция Французской Республики//Конституции государств Европейского Союза./Под общей редакцией Л. А. Окунькова. -- /М.: Издательская группа ИНФРА - М -- НОРМА, 2002.

8. Мишин А.А.. Конституционное право зарубежных стран. М., 2000.

9. Решетников Ф.М.. Правовые системы стран мира. - М., 2000.

10. Современные зарубежные конституции. - сост. Маклаков В.В., М., 2002.

11. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. М., Юристъ, 2002.

12. Якушев А.В.. Конституционное право зарубежных стран. Курс лекций. М., “Приор”, 2000.