Особливості початку досудового розслідування за ухилення від сплати аліментів на підставі подань (повідомлень) державної виконавчої служби

Початок досудового розслідування відіграє значну роль у кримінальному провадженні. Саме від вирішення питання про реєстрацію заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) залежить подальша доля процесуальних дій як у цьому конкретному провадженні, так і в інших, які перебувають у слідчого окремо та в слідчому підрозділі в цілому, оскільки надмірне навантаження на слідчого негативно впливає на якість та періодичність проведення слідчих дій (станом на 31 грудня 2014 року до ЄРДР зареєстровано майже 3 мільйони проваджень). Однією з причин цього є невизначеність (на відміну від Кримінального процесуального кодексу України 1960 року) на законодавчому рівні вимог до заяви та повідомлення про злочин. Статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачена лише одна вимога до заяви та повідомлення, які можуть бути зареєстровані до Єдиного реєстру досудового розслідування - це наявність даних про вчинене кримінальне правопорушення. Тобто дані, які не свідчать про вчинення злочину, не можуть бути внесені до реєстру [2, с. 7; 3, с. 4].

Водночас вказана норма не завжди правильно розуміється та, як наслідок, неправильно застосовується слідчими органів внутрішніх справ, які, відповідно до вимог ст. ст. 214, 216 КПК України, здійснюють реєстрацію та подальше досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 164 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей) щодо визначення злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

У зв'язку із цим слід обов'язково пам'ятати кримінально-правову характеристику цього діяння. Розглянемо об'єктивну сторону такого злочину. Цей злочин може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти.

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові під час відрахування аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо) [7, с. 1].

Ухилення від сплати аліментів утворює цей склад злочину лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має визначатися в кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення зліс- © А.В. Столітній, 2015 ним повинно бути належним чином вмотивовано у вирокі та, відповідно, доведено на досудовому слідстві. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження з боку судді чи державного виконавця про необхідність виконання свого обов'язку та можливість притягнення до кримінальної відповідальності, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи із цього приводу, відмова від пошуку роботи (нереєстрація в центрі зайнятості) тощо.

Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча й тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним із боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу внаслідок хвороби тощо [7, с. 1].

Злочин визнається закінченим із моменту, коли зазначене в цій статті ухилення набуло злісного (систематичного) характеру.

При цьому Закон України «Про виконавче провадження» звузив розуміння строків злісного невиконання рішення суду про виплату аліментів, однак залишив вимоги до злісності такого ухилення.

Так, ч. 10 ст. 74 вказаного закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів [3, с. 4].

Однак державні виконавці не завжди правильно застосовують як указану норму профільного законодавчого акта, так і вимоги матеріального кримінального права щодо кваліфікації дій боржника, спрямовуючи відповідні подання (повідомлення) до органів МВС України для притягнення осіб до кримінальної відповідальності без жодних перевірочних дій, а відповідно, і за відсутності даних про злісність ухилення від сплати аліментів. Слідчі органів внутрішніх справ у свою чергу в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України без наявності в повідомлені органу Державної виконавчої служби України даних про кримінальне правопорушення, а лише за наявності даних щодо несплати вказаного платежу протягом терміну, зазначеного в ч. 10 ст. 74 цього закону, реєструють такі матеріали до ЄРДР. Наслідком таких дій є подальше закриття проваджень та надмірне навантаження на слідчих та процесуальних керівників.

Так, безпідставно зареєстровано в ЄРДР та в подальшому закрито кримінальне провадження Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області за повідомленням відділу державної виконавчої служби Токмацького районного управління з клопотанням розпочати досудове розслідування щодо М. за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей за ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі - ККУкраїни). Під час розслідування встановлено, що М. працював на цегляному заводі. Підприємство 1/3 частини на виплату аліментів вираховувало із заробітної плати боржника, однак стягувачу аліменти не сплачувало у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства, яке в подальшому збанкрутіло.

З 375 кримінальних проваджень, зареєстрованих слідчими на підставі подань державних виконавців Державної виконавчої служби України в 2013 році, 332 (88,5%) закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України та лише 41 (10,9%) спрямовано до суду з обвинувальними актами, ще 36 перебувають у провадженні.

Аналогічна ситуація склалася протягом 4 місяців 2014 року. З 38 зареєстрованих проваджень 33 (86,8%) закрито, 4 (10,5%) спрямовано до суду та 1 перебуває в провадженні.

2013 рік

Кваліфікація

зареєстровано

до суду

закрито

у провадженні

ч. 1 ст. 164

365

32

331

2

ч. 2 ст. 164

10

9

1

-

Всього

375

41

332

2

4

місяці 2014 року

ч. 1 ст. 164

38

4

33

1

ч. 2 ст. 164

-

-

Всього

38

4

33

1

розслідування злочин аліменти кримінальний

Не кращою виглядає ситуація в провадженнях, спрямованих до суду за обвинуваченням осіб в ухиленні від сплати аліментів на утримання дітей. Упродовж січня-травня 2014 року судами виправдано 5 осіб, обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ст. 164 КК України. Причинами таких рішень стали недоведеність злісності та систематичності ухилення обвинувачених від сплати аліментів, що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони вказаного злочину, необізнаність обвинувачених з обов'язком сплямувати аліменти.

Зокрема, безпідставно розпочато та направлено до суду кримінальне провадження за ч. 1 ст. 164 КК України стосовно І., яку вироком Обухівського районного суду Київської області виправдано у зв'язку з недоведеністю події кримінального правопорушення, оскільки під час судового розгляду не надано доказів, які б підтверджували факт обізнаності обвинуваченої про обов'язки сплачувати аліменти. Доводи підсудної про те, що судове рішення про стягнення з неї аліментів ухвалено без її участі, спростовані не були.

Вироком Красноармійського міськрайсуду Донецької області, виправдано П. за ч. 1 ст. 164 КК України через відсутність у його діях об'єктивної сторони вказаного злочину, оскільки останній щомісяця, але не в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини.

З аналогічних підстав вироком Суворовськогорайонного суду м. Херсона за ч. 1 ст. 164 КК України виправдано З. Крім того, під час досудового слідства не вжито заходів до з'ясування матеріального стану З., джерел його доходів та мети використання коштів, тобто не встановлено, чи мав він фактичну можливість виконати покладені на нього судом обов'язки.

Зазначених порушень можливо уникнути під час виконання слідчими органів внутрішніх справ вимог Кримінального процесуального кодексу України, законів України «Про звернення громадян» і «Про міліцію» та інструкції «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», затвердженої наказом МВС України №1050 від 19 листопада 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2012 року за №2095/22407 (далі - Інструкція), та Типового положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженого наказом МВС України №686 від 9 серпня 2012 року (далі - Типове положення).

Так, п. 2.1.4. Розділу ІІ Типового положення передбачено завдання слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС здійснювати процесуальний контроль за розглядом заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення слідчими, дотриманням ними обліково-реєстраційної дисципліни, своєчасним та повним внесенням відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і проведенням досудового розслідування в кримінальних провадженнях у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. У п. 3.1.1 Розділу ІІІ Типового положення вказано, що відповідно до поставлених завдань слідчий відділ забезпечує розгляд заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення слідчими, дотримання ними обліково-реєстраційної дисципліни, своєчасне та повне внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР [8].

Аналізуючи вказані норми, слід указати на розмежування понять «розгляд заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення», що включає в себе поняття «обліково-реєстраційна дисципліна» та «внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР».

Досліджуючи рух заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення з моменту прийняття відповідним органом до реєстрації в ЄРДР спостерігаються два етапи:

1) дослідче провадження - початкова стадія кримінального процесу, зміст якої становить діяльність із прийняття, реєстрації, розгляду, перевірки заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, та в разі з'ясування наявності ознак злочину створення юридичних підстав для початку досудового розслідування шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань [8].

2) внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - початок розслідування.