Відтепер міжнародні договори, ратифіковані Верхов-ною Радою України, вважаються частиною її національного законодавства і мають пріоритет перед власними законами України. Конституція закріпила принцип верховенства права (ст. 8), зазначивши, що конституційним нормам належить найвища юридична сила. Всі інші за-кони й нормативні акти в державі повинні прийматися на основі Конститу-ції. Як зазначається в ст. 6, державна влада в Україні здійснюється за прин-ципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Як і багато інших конституцій у Східній та Центральній Європі, Консти-туція України декларує розвиток громадянського суспільства і правової дер-жави. Однак вона досі не стала дійсно вищим законом громадянського сус-пільства, залишаючись модернізованим знаряддям впливу держави на сус-пільство. Зрештою, як стверджував Б. Кістяківський, «правильне і нормаль-не справляння державних функцій у правовій державі залежить од самоді-яльності суспільності і народних мас. А це означає, що реальність конституційних норм залежить не тільки (а може й не стільки) від того, як вони сформульовані, а й від здат-ності суспільства вимагати їх Література. 1. Державне управління: теорія і практика / В.Б.Авер'янов, В.В.Цветков, В.М.Шаповал тайн. -- Київ, 1998. 2. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навчальний посібник. -- Київ, 2001. 3. Конституційне право України. / За ред. В.Ф. Погорілка. -- Київ, 2000. 4. Конституція України. -- Київ, 1996. 5. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. -- Київ, 1999. 6. Кривенко Л. Український парламентаризм. До питання конституцій-них гарантій // Віче. -- 1996. -- № 11.