ПЛАН

ВСТУП

• РОЗДІЛ І. СУБ'ЄКТИ АГРАРНОГО ПРАВА
• 1.1 Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація
• 1.2 Правосуб'єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів
• 1.3 Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств
• 1.4 Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств кооперативного і корпоративного типу та державних і комунальних сільськогосподарських підприємств
• 1.5 Правовий статус селянських (фермерських) та приватно-орендних підприємств
• 1.6 Агробіржа як суб'єкт аграрного права
• РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА
• 2.1 Поняття та основні ознаки селянського (фермерського) господарства
• 2.2 Порядок створення селянського (фермерського) господарства і його державна реєстрація
• 2.3 Склад селянського (фермерського) господарства, права та обов'язки його членів
• 2.4 Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства
• 2.5 Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства
• 2.6 Умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства
• РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОСОБИСТОГО СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
• 3.1 Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення
• 3.2 Право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання
• 3.3 Правовий режим майна особистих селянських господарств
• 3.4 Права та обов'язки сільськогосподарських підприємств по розвитку особистих селянських господарств
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Україна - одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Сільське господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право.

Аграрне право є галуззю права України, становить складову і невід'ємну частину правової системи України. Як галузь права воно характеризується власним предметом, принципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників сільськогосподарської продукції, регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організаційні, майнові, управлінські, членські, трудові, соціальні, господарчо-договірні та інші аграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулювання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі виконання вимог закону і правозастосування зумовлюють виникнення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залучення правових норм, фінансового, земельного, адміністративного, цивільного, торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнення ефективного використання правових засобів регулювання специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб'єктності учасників сільськогосподарського виробництва, правоохоронного і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, трудових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних та інших прав.

Актуальність роботи. Перехід до ринкової економіки в Україні позначений економічними перетвореннями, реформуванням законодавчої та виконавчої влади, необхідністю перебудови аграрного сектора на основі формування приватної та колективної власності, розвитку підприємництва, рівноправністю різних форм ведення сільськогосподарського виробництва. Здійснення цих перетворень, а також у цілому аграрної реформи викликає необхідність формування відповідних виробників сільськогосподарської продукції (продуктів харчування, сировини, рослинного і тваринного продовольства). Такими виробниками є аграрні підприємці, в основному нові їх види і типи, які раніше практиці господарювання в аграрному секторі були невідомі. Це - приватні виробничі формування, селянські (фермерські) господарства, орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, сільськогосподарські товариства і спільні підприємства, міжгосподарські товариства і об'єднання та ін. Вони виступають носіями суб'єктивних прав та обов'язків і наділені спеціальною правосуб'єктністю. Право-суб'єктність надає правову можливість виробникам аграрного сектора брати участь в агарних правовідносинах, тобто бути їх суб'єктами. Аналіз основних ознак правосуб'єктності підприємців АПК дозволяє дати таке визначення поняття учасників аграрних правовідносин -- суб'єктів аграрного права.

Субґєктами аграрного права визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність на землі, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовґязків) у сфері виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції, аграрного сервісу, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовґязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Закон України «Про господарські товариства» - від 5 жовтня 2010р.

Учасниками відносин у сфері аграрного господарювання є аграрні підприємства, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені організаційно-господарською компетенцією.

Субґєктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями, зокрема за юридичним статусом, за формою власності, спеціальною правоздатністю та функціями, субґєктним складом, способом утворення та формування статутного фонду, організаційно-правовою формою, кількістю працівників та обсягом валового доходу.

За юридичним статусом всі субґєкти аграрного господарювання поділяються на юридичних і фізичних осіб. Серед останніх вирізняються фізичні особи, які ведуть особисте селянське господарство для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, надлишки якої реалізуються на ринках.

За формою власності аграрні товаровиробники, згідно з Законом України «Про власність», поділяються на приватні, колективні, державні та змішані, а згідно з ЦК -- на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК). Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів, як правило, на договірних засадах. Юридичні особи публічного права створюються розпорядчим способом на підставі акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

За спеціальною правоздатністю та функціями субґєкти аграрного господарювання поділяються на субґєктів у сфері товарного виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження, субґєктів у сфері агровиробничого сервісу, субґєктів у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі. До перших належить більшість субґєктів аграрного господарювання (виробничі сільськогосподарські кооперативи, товариства, спілки селян, фермерські господарства, державні аграрні підприємства тощо). До других -- товариства, кооперативи та інші, які здійснюють агрохімічне, меліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аграрних підприємців. До третіх -- банки, кредитні спілки, біржі, страхові компанії тощо.

Мета роботи -- розкрити особливості функціонування та правового статусу фермерських господарств.

Об'єкт даної курсової роботи -- це суб'єкти аграрного права, засновані на приватній формі власності (селянські (фермерські) господарства, спілки селян).