де: к, - коефіцієнт морального старіння, обумовлений на дату оцінки:

У рамках витратного підходу як приклад використаймо метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід або корисну модель, які були створені на власному підприємстві, можна визначити за формулою:

де: t - реальний юридичний термін дії охоронного документа на дату оцінки;

tu - номінальний термін дії охоронного документа;

З, - витрати річні, сумарні в t-м періоді, грн.

к, - коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін в t-му періоді у відповідних галузях промисловості;

Де: і - банківський відсоток за використання капіталу в і-му періоді,%.

к.й - коефіцієнт дисконтування в і-му періоді:

Ділення на коефіцієнт дисконту в основній формулі символізує той факт, якби гроші не були вкладені в цей ОШВ, а працювали на ринку капіталу, то вони принесли б прибуток, пропорційний розміру банківського відсотка за використання капіталу. При цьому відлік періодів починається від дати оцінки в минулі періоди, тобто чим раніш були ці витрати, тим більше грошей на момент оцінки міг би принести депозит.

При визначенні витрат виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною та введенням ОПІВ у дію:

де: З - витрати на розроблення ОПІВ, грн.; Зл - витрати на правову охорону ОПІВ, грн.

Своєю чергою:

де: Зи0р - витрати на проведення НДР, грн.;

Зкта - витрати на розроблення конструкторсько-технічної, технологічної і/або проектної документації, пов'язані зі створенням ОПІВ, грн.

де: Зп - витрати на розшукові роботи, грн.;

Зтд - витрати на проведення теоретичних досліджень, грн.;

Зг - витрати на проведення експериментів, грн.;

Зі - витрати на проведення іспитів, грн.;

Зг - витрати на складання, розгляд і твердження звітів, грн.

Зін - інші витрати.

де: Зж - витрати на виконання ескізного проекту, грн.;

Зтп - витрати на виконання технічного проекту, грн.;

З - витрати на виконання робочого проекту, грн.;

З -- витрати на виконання розрахунків, грн.;

3t -- витрати на проведення іспитів, грн.;

<?,„ -- витрати на проведення авторського нагляду, грн.;

За -- витрати на дизайн, грн.

Чим повніше будуть враховані витрати, тим більш обґрунтованим буде результат оцінки. По суті, за цим методом розраховується максимальна вартість права, тому що весь прибуток приписується ОПІВ, тобто під час переговорів вона може бути використана як «оцінка зверху».

У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисну модель найчастіше роблять за методом надлишкового прибутку.

Під «надлишковим прибутком» розуміють різницю між прибутком, отриманим при використанні винаходу або корисної моделі, і тим, що його виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу або корисної моделі. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.

Вартість прав на винахід або корисну модель за цим методом можна визначити за формулою:

де: Pt - чистий надлишковий прибуток, одержуваний за рахунок використання винаходу або корисної моделі в періоді t, грн.;

it - ставка дисконту,%;

п - число періодів t, у яких передбачається одержання надлишкового прибутку.

Де: Риі - чистий надлишковий прибуток, одержуваний від використання винаходу або корисної моделі в періоді t, віднесений до одиниці продукції, грн.; Vl - число одиниць продукції, вироблених у періоді t.

Під терміном «чистий» мається на увазі прибуток, звільнений від податку.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток становить 25%.

Зрештою, вартість прав на ці та інші результати науково-технічної діяльності можуть бути розраховані з використанням усіх розглянутих раніше методів оцінки.

5. Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права

Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють оціночну діяльність стосовно об'єктів авторського права та суміжних прав, є:

Книга четверта Цивільного кодексу України;

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні»;

Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм і порядок її виплати»;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, передбачає, що «автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору».

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що об'єктами оцінки є «...нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності...».

Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виплата авторської винагороди може здійснюватися у формі одноразового платежу або відрахувань за кожен проданий примірник твору, або комбінованих платежів. А в ст. 33, ч. 2 Закону сказано, що авторська винагорода визначається в договорі про передачу прав у вигляді відсотка від доходу, отриманого від використання добутку, або у вигляді фіксованої суми, або в інший спосіб. При цьому ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 затверджено розміри винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів авторського права та суміжних прав установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72.

У більшості випадків стосовно об'єктів авторського права оцінка вартості прав зводиться до визначення розміру винагороди авторові за використання цих об'єктів. Стосовно об'єктів суміжних прав визначається розмір винагороди виконавцям, виробникам фонограм, відеограм або організаціям мовлення.

У загальному випадку до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав можна застосувати підходи й методи, що були розглянуті раніше з урахуванням низки особливостей. Мабуть, основним підходом до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав наразі в Україні є дохідний підхід, а в його рамках -- метод роялті.

Відповідно до методу роялті вартість прав на об'єкт авторського права та суміжних прав, за умови, що винагорода за використання прав виплачуватиметься у вигляді платежів роялті, тобто рівними частками наприкінці кожного періоду, може бути визначена за формулою:

де: t -- періоди, протягом яких передбачається одержувати дохід від використання прав на ці об'єкти, 1=1, 2, 3... п;

С, - база роялті в періоді і, грн.; Rl - ставка роялті в періоді t,%.

Якщо передбачається виплата винагороди у вигляді паушаль-ного платежу, то для розрахунку можна використовувати формулу

Де: і -- ставка дисконту,%.

Зіставивши цю формулу з попередньою, випливає, що розмір Пауіпального платежу буде меншим, ніж платежу роялті, оскільки

до останньої формули вводиться множник -- коефіцієнт дисконтування, величина якого менша за одиницю.

У разі комбінованого платежу величина винагороди матиме проміжне значення, оскільки частина суми буде виплачена відразу у вигляді паушального платежу, а інша частина -- у вигляді платежів роялті.

Кількість періодів встановлюється авторським, ліцензійним або іншим договорами на передачу прав користування добутком. Тут під використанням твору варто розуміти:

опублікування;

відтворення яким-небудь способом у будь-якій формі;

переклад;

переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

вміщення складовою частиною в збірники, бази даних, антології, енциклопедії тощо;

публічне виконання;

продаж, передача в оренду тощо;

- імпорт примірників творів, їх перекладів і переробок тощо. Можливі й інші способи використання, що не суперечать законові.

За базу роялті приймають суму валового збору, що надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору чи програми або доходи, що отримані з того виду діяльності, в процесі здійснення якого відбувається використання об'єктів авторського права або суміжних прав, а за відсутності таких доходів -- загальна сума витрат на проведення заходу, під час проведення якого відбувається використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

Мінімальна ставка роялті залежно від виду авторських чи суміжних прав встановлена постановами Кабінету Міністрів України. Це означає, що покупець прав на об'єкт авторського права або суміжних прав не може приймати для розрахунків менше значення ставки роялті, чим ті, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Але, зрештою, значення ставки роялті є договірною величиною й за згоди сторін може бути прийняте більше її значення.

Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ. Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.

Якщо програма розроблена для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на собівартість програми можуть бути віднесені:

заробітна плата основних працівників, а також нарахування на заробітну плату;

прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії та носіїв, на які будуть записані програми;

інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників, послуги сторонніх організацій тощо.

Приклад розрахунку вартості програми для ЕОМ

Такі об'єкти, як п'єси, опери, балет, концертні програми, фонограми, створює не один автор, а група авторів.

Наприклад, п'єсу створюють: автор тексту, режисер-поста-новник, художник-сценограф, художник з костюмів. Усі вони є співавторами. Під час оцінки об'єкта права виникає завдання визначити частку кожного зі співавторів у загальному платежі роялті.

Частка кожного з авторів може бути визначена через наведені в згаданих постановах Кабінету Міністрів України №71 і №72 значення ставок роялті для співавторів.

6. Оцінка вартості ліцензії

Під ліцензією в світовій практиці розуміють право, яке надає власник науково-технічної розробки іншій особі на використання технічних досягнень, наукових знань, виробничого досвіду, а також правової охорони предмета розробки.

Як правило, передача такого права здійснюється в рамках ліцензійного договору -- угоди, за умовами якої власник розробки -- ліцензіар на основі певних сплат надає покупцеві -- ліцензіатові можливість на обговорених умовах використовувати право на об'єкт права інтелектуальної власності для одержання економічних вигід.

У міжнародній практиці ліцензійної торгівлі під ціною ліцензії звичайно розуміють суму виплат покупця ліцензії на користь продавця її.

До основних чинників, що впливають на розмір винагороди за ліцензію, належать такі:

технічна цінність винаходу або комерційної таємниці, що забезпечує ліцензіатові одержання додаткового прибутку від використання предмета ліцензії;

розмір капіталовкладень, необхідних для організації виробництва ліцензійної продукції;