Господарське процесуальне законодавство передбачає так звану окрему підсудність. Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією зі сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд України.

Справа, яку прийняв господарський суд до свого провадження, повинна бути розглянута ним по суті. Коли через певні обставини справа не може бути розглянута господарським судом, до якого надійшли позовні матеріали або в провадженні якого ця справа знаходиться, господарське процесуальне законодавство встановлює правила передачі матеріалів справ з одного господарського суду до іншого (ст. 17 ГПК).

Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження за додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті й у тому випадку, коли в процесі розгляду вона стала підсудною іншому господарському суду.

У випадку, коли після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого вона відноситься, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є у провадженні місцевого господарського суду, і передати її на розгляд до іншого місцевого господарського суду.

Однак передача матеріалів за встановленою підсудністю не допускає можливості передачі матеріалів за підвідомчістю, тобто передачу матеріалів з господарського суду до загального суду чи іншого органу. В таких випадках господарський суд або відмовляє у прийнятті позовної заяви (п. 1 ст. 62 ГПК), або припиняє провадження у справі (п. 1 ст. 80 ГПК).

Теоретичні питання другого типу

1. (40) Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах

Низкою норм законодавства про виконавче провадження (ст.ст. 7, 83, 111, 17, 24, 26, 32, 36, 37, 40, 401, 42, 45, 46, 57, 59, 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби. Процесуальний порядок розгляду та вирішення цієї категорії справ визначений розділом VII (ст.ст. 383-389) ЦПК.

Предметом оскарження виступають рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби виконання судових рішень у цивільних справах. Відповідно до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» до судової юрисдикції відносяться справи за скаргами на будь-які рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців, незалежно від того, що є підставою виконання. У цьому випадку слід керуватися положеннями ст. 15 ЦПК щодо цивільної юрисдикції суду. Отже, не належать до цивільної юрисдикції суду справи щодо контролю за виконанням рішень господарських та адміністративних судів, оскільки щодо них встановлений інший порядок судового вирішення (ст. 1212 ГПК, ст. ** АПК).

Правом на звернення до суду наділені учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що їх права порушені (ст. 383 ЦПК).

Цивільним процесуальним законом встановлена правила альтернативної юрисдикції у цій категорії справ, тобто відповідно до ст. 384 ЦПК скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Однак, у деяких випадках рішення державного виконавця можуть оскаржуватися виключно до суду. Так, наприклад, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена тільки до суду (ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»).

- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 385 ЦПК).

Підсудність скарги. Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби (ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження»).

Про подання скарги суд повинен повідомити відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше ніж наступного дня після прийняття її судом.

Розгляд скарги. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Судове рішення та його виконання. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 387 ЦПК).

Окрім вирішення справи по суті, судовим рішенням повинно бути дано відповідь на питання про розподіл судових витрат у справі. Так, витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було ухвалено судове рішення про задоволення скарги заявника (ст. 388 ЦПК).

Про виконання такого судового рішення відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду (ст. 389 ЦПК).

2. (13) Судові виклики і повідомлення у цивільному процесі. Розшук відповідача

Судове повідомлення носить інформативний характер, тобто являє собою інформування осіб, які беруть участь у справі, про вчинення процесуальних дій по справі, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. Повідомляються, як правило, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, адже їх явка до суду становить, як правило, право цих учасників цивільного процесу, а не обов'язок.

Судовий виклик - це вимога з'явитися до суду, котра адресується тим учасникам цивільного процесу, які зобов'язані з'явитися до суду. Ця вимога може стосується свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Судові виклики та повідомлення провадяться повістками. Судові виклики надсилаються судовими повістками про виклик, судові повідомлення - судовими повістками повідомленнями.

Повістки надсилаються за адресою, вказаною самими сторонами або іншими учасниками справи, рекомендованим листом із повідомленням про вручення або через кур'єрів. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час i місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти i перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Повістка надсилається окремо кожній особі, якій адресований виклик чи повідомлення.

Виклики у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

В повістці про виклик зазначаються:

1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка;

2) найменування та адреса суду;

3) зазначення місця, дня i часу явки за викликом;

4) назва справи, за якою робиться виклик;

5) зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);

6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв'язку з необхідністю дати особисті пояснення - про потребу дати особисті пояснення;

7) у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази;

8) обов'язок особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату;

9) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), а також про обов'язок повідомити суд про причини неявки.

Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назва справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день i час її вчинення, а також вказівку про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.

Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про її право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.

Для того, щоб суд володів інформацією про одержання повістки, повідомлення, адресатом разом з повісткою надсилається зворотна розписка. Повістки про виклик, адресовані фізичним особам, вручаються їм особисто. При одержанні повістки останні ставлять свій підпис на зворотній розписці. Після цього розписка підлягає поверненню до суду з зазначенням часу її одержання адресатом. Повістка, адресована юридичним особам вручається відповідній службовій особі, яка також розписується про її одержання на зворотній розписці.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.