Судовий прецедент як джерело права має ознаки обов'язковості, тобто він обов'язковий до застосування всіма судами, що розглядають аналогічну справу. У нашій правовій системі нижчестоящі інстанції використовують вказівки вищих інстанцій, а також рішення вищих судових інстанцій по конкретних цивільних справах у своїй діяльності як акти найбільш авторитетних судових органів, але вони не мають для них обов'язкової чинності. Вирішуючи конкретні справи, судді тлумачать загальні правила стосовно до певних фактів і правовідносин, конкретизують дію нормативних приписів. Розкриття змісту закону у зв'язку з конкретним приватним випадком становить елемент судової творчості, але ця творчість іншого роду, яка не має ніякого відношення до процесу створення норм права. Тому рішення вищестоящих судових інстанцій по конкретних справах не можна розцінювати як судовий прецедент в українській правовій системі.

Література

1. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) - К., Атіка, 2003.

2. М.В.Цвік, В.Д.Ткачеко, Л.Л.Богагова. Загальна теорія держави і права - Х.: Право, 2002.

3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права, - Х., 2001.

4. Давид Р. Основные правовые системы современности. М., 1976. С.301.

5. Юридический энциклопедический словарь. М., 1984.

6. Кросс Р. Прецедент в английском праве. М., 1985.

7. Manland F.W. Historical essays. Cambr., 1957.

8. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. М., 1996.

9. Інтернет, www.refine.org.ua

10. Kralfi A. English law //An intoduction to legal systems - L., 1968.

11. Див.: Maitland F. The forms of action at Common Law, L - 1948.

12. Maine H.S. Early Law and Custom. - 1861.