План лекції

Вступ

1. Поняття принципу презумпції невинуватості

2. Права людини на свободу та особисту недоторканість

3. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом

4. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом або на припущеннях

5. Дотримання вимог Конституції України, Кримінального Кодексу України щодо затримання особи та притягнення її в якості обвинуваченого

Висновки

Використана література:

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 в //Відомості Верховної Ради України. -- 1996.-- № 30.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. -- К., 2010

3. Кримінальний кодекс України.-- К.: Юрінком Інтер, 2010.

4. Закон України "Про прокуратуру"//Відомості Верховної Ради України -- 1991.-- № 53.

5. Міжнародний пакт про права людини, 1966.

6. Декларація прав людини -1948.

7. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., допов. і переробл. - К.: Видавництво А.С.К., 2009

8. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.-- Харків: Арсіс, 2009

ВСТУП

Шановні колеги! Пропоную до вашої уваги цікаву та актуальну тему - принципи презумпції невинуватості. Побудова правової держави в Україні висуває на перший план завдання щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян, верховенство закону у всіх сферах державного та громадського життя. В усіх галузях чинного законодавства повинні одержати нормативне закріплення принципи, за допомогою яких забезпечуються права людини.

Безумовно, що існуючі у нашому праві фундаментальні джерела - недоторканність прав і свобод громадян, взаємна відповідальність держави й особистості, підпорядкування закону діяльності усіх державних органів і посадових осіб, презумпція невинуватості - набувають особливого значення в кримінальному судочинстві.

Важливою гарантією правосуддя, захисту прав і свобод обвинувачуваного та інших учасників судочинства виступає принцип презумпції невинуватості, який, образно кажучи, є генетичною основою процесуального права. Зараз ми з Вами вивчимо поняття принципу презумпції невинуватості, права людини на свободу та особисту недоторканість, недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом та дотримання вимог Конституції України, Кримінального Кодексу України щодо затримання особи та притягнення її в якості обвинуваченого.

1. Поняття принципу презумпції невинуватості

Презумпція невинуватості (від лат. praesumptio -- припущення), в праві положення, згідно з яким обвинувачений не вважається винним, поки його провина не буде доведена у встановленому законом порядку.

Початок традиції визнання презумпції невинуватості одним із найважливіших прав людини заклала Декларація прав людини та громадянина, проголошена Національними зборами Франції 26 серпня 1789 р., стаття 9 якої проголошує: "Оскільки кожен є невинним, доки не буде встановлено інше, то в разі затримання особи надмірна суворість, не викликана необхідністю з метою забезпечення його затримання, повинна суворо каратися законом". Згодом цей принцип було законодавчо закріплено в Статуті кримінального судочинства Російської імперії 20 листопада 1864 р. у вигляді системи логічних норм.

Цю традицію було продовжено в міжнародно-правових документах, присвячених правам людини та громадянина. У ст.11 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., проголошується: "Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, доки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту". У статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1966 р. та ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р., проголошується: "Кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно законом". Аналіз чинного законодавства свідчить, що у наш час під терміном "презумпція невинуватості" розуміють правило, згідно з яким особу не може бути визнано винною у вчиненні злочину, а також притягнуто до кримінальної відповідальності, інакше як за рішенням суду і відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 КПК України). У Конституції України, принципу презумпції невинуватості було відведено важливе місце; досить чітко висвітлено його зміст у ст. 62: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням".

Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається винною не тоді, коли щодо неї висунене обвинувачення, а лише, коли її винність доведена в установленому законом порядку вироком суду. Закон забороняє домагатися свідчень обвинуваченого або інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насилля, погроз та інших незаконних засобів.

Згідно з презумпцією невинуватості закон, суспільство, держава вважається обвинуваченого (підсудного) невинним, доки особи, які висувають обвинувачення (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор), не доведуть, що обвинувачений (підсудний) дійсно винний, і з цими висновками не погодиться суд у своєму вироку. Твердження слідчого та прокурора про винність обвинуваченого (підсудного) - це їх думка, висновок, правильність якого ще потрібно довести в суді. І лише звинувачувальний вирок суду, винесений у встановленому законом порядку, означає позитивне вирішення питання про винність, тобто визнання обвинуваченого (підсудного) винним у вчиненні злочину.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов'язок доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов'язок покладається на органи, що висунули обвинувачення (на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора), але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним у свій захист, повинні бути ретельно дослідженні слідчими органами, прокурором і судом.

Ще раз згадаємо, принцип презумпції невинуватості означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Юридичний зміст цього принципу складають такі правила:

1) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину або меншу винність, а також наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність особи;

2) обов'язок доказування винності обвинуваченого (маються на увазі також підозрюваний і підсудний) покладено на слідчого, прокурора, а в справах приватного обвинувачення -- на потерпілого або його представника;

3) заборонено перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого, домагатися його показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

4) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом а також на припущеннях;

5) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

6) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину в юридичному відношенні означає його невинність і тягне за собою закриття кримінальної справи на попередньому слідстві і постановлення виправдувального вироку --в стадії судового розгляду;

7) факт притягнення особи до участі в справі як підозрюваної, обвинуваченої, підсудної, обрання щодо неї запобіжного заходу не повинні розцінюватися як доказ її винності, як покарання винного;

8) до остаточного вирішення кримінальної справи та офіційного визнання особи винною у вчиненні злочину з нею не можна поводитись як з винною, а також публічно, в засобах масової інформації та будь-яких офіційних документах твердити, що дана особа є злочинцем.

З позиції вимоги презумпції невинуватості звинувачувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена повністю. Усі сумніви, не усунені судом, тлумачаться на користь підсудного.

Принцип презумпції невинуватості тісно пов'язаний з принципом забезпечення обвинуваченого права на захист. Обвинуваченого наділено широкими правами для захисту від висунутого обвинувачення, органи ж держави - слідчий, прокурор, суд - зобов'язуваний забезпечити ці права саме тому, що до постановлення вироку обвинувачений вважається невинним.

2. Права людини на свободу та особисту недоторканість

Принцип права на свободу та особисту недоторканність означає, що ніхто не може бути засуджений до позбавлення волі, заарештований, затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий особистому обшуку, освідуванню, судовій експертизі, примусовому приводу інакше, як на підставі і в порядку, передбачених законом. Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком. Конституція України передбачає, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права й надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право в будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

3. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом

В КПК України, в статті 5 йдеться про недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.