Неможливість повної відмови від активності суду, пов'язана з менталітетом як суддів, так і громадян. Побоювання, висловлене щодо повної відмови від активності, жодною мірою не спрямовано на збереження цієї активності. Йдеться лише про поетапний і комплексний підхід, який повинен охоплювати не тільки ЦПК, а й нові підходи до регламентації діяльності адвокатури, інших правоохоронних органів.

Інтеграційні процеси, що панують у світі, не можуть і обійти правову сферу, в тому числі й цивільний процес. Ігнорування їх на може бути виправданим ні в теретичному, ні в практичному плані. Завдання полягає в тому, щоб при розробці ноього законодавства повною мірою було використано досвід інших країн з урахуванням тих правових традицій, які склались в Україні.

Як уже зазначалось, відмінною рисою двох типів процесу є та роль, яку законодавець надає суду та сто-ронам: у змагальному процесі сторони завжди активні, а суд пасивний; у слідчому процесі, навпаки, суд актив-ний, а сторони відносно пасивні.

Як результат позитивної тенденції слід розглядати внесення в 1996 р. змін до чинного ЦПК. Якщо у ст. 15 його вперше з'явився термін змагальності без розкриття змісту, то у ст. 30 ЦПК нарешті вже виключено обов'язок суду збирати докази за власною ініціативою.

Збираючи докази за власною ініціативою, суд фактично втрачає безсторонність і допомагає мимоволі одній стороні, яка, як йому здається, внаслідок самостійного збирання доказів є правою. Змагальність найбільш органічна процесу -- сторони краще знають фшстичну суть їх спору і, саме вони найбільше зацікавлені в його вирішенні. Повноваженням суду є визна-чення меж доказового матеріалу, право звернути увагу сторін на необхідність встановити певний факт.

Існує, навіть, думка, що сторони можуть самі проаналізувати всі докази в суді так, ш вони вважають за потрібне, від чого з'являється впевненість, що їх інтереси представлені вірно. Психологічно це допомагає стороні, яка програла, спокійніше сприймати поразку С а х н о в а Т.В. Реформа цивилистического процесса // Гос. и право. -- 1997. -- № 9. -- С50--56..

Після прийняття Конституції України змінюється і концепція процесуальної активності суду. З переведенням принципу змагальності до розряду конституційних потребує цдс лення галузеве законодавство, де слід чітко визначити функції та межі діяльності суду.

Збереження за судом активності при збиранні доказів не тільки не відповідає конститу-ційному закріпленню змагальності як засади судочинства, а й суперечить суті такого змагання сторін перед судом. Адже сторони завжди будуть впевнені, що суд сам віднайде потрібні докази, а тому збирати їх і змагатись перед судом потреби немає. Виключення з цього етапу доказової діяльності активності суду (ініціативи) автоматично тягне за собою покладення на сторони не просто права, а суворого обов'язку по збиранню доказів.

Отже, за сучасного стану розвитку науки цивільного процесуального права під принципом змагальності сторін слід розуміти положення, в силу якого на сторони покладено обов'язок по доведенню обставин, на котрі вони посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, під час здійснення якого діяльність сторін набуває характеру змагання.

Джерела:

Нормативні акти.

1. Конституція України.

2. Цивільний процесуальний кодекс України.

3. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 30.

Література.

1. Штефан М. Цивільний процес. - Київ, 1997.

2. Порівняльне судове право: підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська. - К. Либідь, 1993

3. Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9.

4. Победоносцев К.П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996.

5. Мамницкий.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательностн // Актуальнеє вопросы правотворческой деятельности. -- К., 1992.

6. Салогубова Е.В. Римский гражданский процесе. - М., 1997.

7. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. ВаськовскийЕ.В. Учебник гражданского процесса. - М., 1917.

8. Абрамов С.Н. Гражданский процесс. - М., 1948. - с. 41

9. Законодательство Петра І. - М., 1997 - с. 841.

10. Российское законодательство X--XX вв. -- М., 1984. -- Т. 4. -- С. 79.

11. М а л ы ш е в К. Курс гражданского судопроизводства. -- СПб., 1876.

12. Я б л о ч к о в Т.М. Учебник гражданского судопроизводства. -- Ярославль, 1910.

13. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. -- М., 1913.

14. Ленін В.І. Повне зібрання творів - Київ, 1969. - Т. 1.

15. Советское гражданское процессуальное право. - М., 1965.

16. Курс советсткого гражданского права. - М., 1981. - Т. 1.

17. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М., 1982.