Основні положення, висновки і рекомендації дисертації були оприлюднені на 6 Міжнародних та Всеукраїнській науково-практичних конференціях: "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (17-18 березня 2006 року м. Луцьк); "Від громадянського суспільства - до правової держави" (28 квітня 2006 року м. Харків); "Запорізькі правові читання" (18-19 травня 2006 року м. Запоріжжя); "Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи" (13 квітня 2007 року м. Тернопіль); "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти" (17-20 квітня 2007 року, Ужгород - Сніна (Словаччина); "Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту" (23-24 листопада 2007 року, Київ).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в одинадцяти публікаціях, з яких п'ять є науковими статтями у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети і завдань дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації складає 201 сторінок, з них - 177 сторінок основного тексту. Список використаних джерел нараховує 243 найменувань і становить 19 сторінок. Додаток займає 5 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі аргументовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її наукового підґрунтя, зазначається мета і завдання, методичні, теоретичні та емпіричні основи. Вказується на наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, говориться про апробацію основних результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1 "Становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану" складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України" присвячений історичному розвитку законодавства та судової системи України, становленню та розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу України відповідно до етапів її існування: 1) період перебування України у складі Російської імперії; 2) період перебування у складі Радянського Союзу; 3) період, пов'язаний з набуттям Україною незалежності.

На думку дисертанта, судоустрій і судочинство України формувалися переважно під впливом правової системи тих держав, до складу яких входила Україна.

У підрозділі 1.2. "Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану" говориться про історичний розвиток законодавства і судової системи Азербайджану, становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу Азербайджану протягом етапів його історії: 1) період виникнення перших державних утворень на території Азербайджану; 2) період захоплення Азербайджану арабським халіфатом, розповсюдження ісламу в Азербайджані, появи мусульманського права, джерел мусульманського права, правил судочинства; 3) період перебування Азербайджану в складі Російської імперії; 4) період перебування у складі Радянського Союзу; 5) період, пов'язаний з набуттям Азербайджаном незалежності. Дисертант вважає, що судоустрій і судочинство Азербайджану формувалися також переважно під впливом правової системи тих держав, до складу яких входив Азербайджан.

РОЗДІЛ 2 "Незалежність і недоторканність суддів - конституційний принцип кримінального процесу України та Азербайджану" складається із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Поняття, зміст і значення принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану" говориться про правову природу структуру, зміст та значення принципу незалежності і недоторканності суддів. Дисертант поділяє думку про незалежність судової влади та суддів від інших (виконавчої і законодавчої) гілок державної влади, належне матеріально-технічне забезпечення суду і суддів, фінансову незалежність суду і суддів, заборону втручань у діяльність суду і суддів, право людини і громадянина на незалежний та ефективний суд. На думку дисертанта, не можна забезпечити незалежність і недоторканність суддів у повній мірі, без встановлення належних правових гарантій діяльності суду і суддів. Думка дисертанта основується на результати проведеного анкетування суддів місцевих, апеляційних судів м. Києва і м. Баку, суддів Верховного Суду України та Верховного Суду Азербайджану.

Підрозділ 2.2. "Поняття, класифікація та система гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану"

Обґрунтована необхідність вдосконалення законодавства України щодо гарантій незалежності суддів та представників народу, які беруть участь у розгляді справи, зокрема, виходячи з конституційних вимог щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Зроблені пропозиції щодо викладення нової редакції ст. ст. 17 і 18 КПК України.

Аргументована актуальність вдосконалення законодавства Азербайджану щодо гарантій незалежності суддів та представників народу, які беруть участь у розгляді справи. Запропоновані нові редакції ст. ст. 25 і 32 КПК Азербайджану. Вказано на необхідність закріплення в законодавстві Азербайджану положення, згідно з яким гарантії незалежності суддів, передбачені в Конституції Азербайджану та інших правових актах, не можуть бути скасовані або зменшені державою під час прийняття нових законів та інших нормативних актів. В державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.

З метою запобігання скасування або зменшення існуючих гарантій незалежності суддів запропоновано законодавцям України та Азербайджану ввести норму про кримінальну відповідальність винних осіб у скасуванні чи зменшенні існуючих гарантій незалежності суддів при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них.

Відзначені такі негативні фактори, як призначення на адміністративні посади в судах України та Азербайджану, присвоєння кваліфікаційних класів, нагород, які потребують вдосконалення законодавства України та Азербайджану.

На думку дисертанта, для законодавців обох країн доцільно було б віднести питання: 1) призначення суддів на адміністративні посади в місцевих судах до компетенції голови Верховного Суду; 2) обрання судді на адміністративні посади в апеляційних судах та Верховному Суді до компетенції Пленуму Верховного Суду.

Серед процесуальних гарантій принципу незалежності суддів необхідно назвати такі: рівність прав членів суддівської колегії, таємниця нарадчої кімнати

(ч. 2 ст. 322 КПК України та ст. 345 КПК Азербайджану), обов'язковість вказівок вищої інстанції для нижчої при повторному розгляді справи (ч. 7 ст. 374, ст. 399 КПК України і 391, 397, 398-399 КПК Азербайджану) і ті, які забезпечують незалежність суддів при розгляді справи від органів досудового слідства, судів вищого рівня, інших учасників та сторонніх втручань.

Обґрунтована актуальність включення норм та внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України про таємницю наради присяжних засідателів, про порушення таємниці наради присяжних засідателів, як підставу для скасування вироку, у випадках проведення судового розгляду справи за участю присяжних засідателів, що враховувало б вимоги ст. 127 Конституції України, більш забезпечувало б гарантії незалежності суддів.

РОЗДІЛ 3 "Організаційно-правові та процесуальні гарантії незалежності і недоторканності суддів" складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Порядок формування суддівського корпусу як гарантія незалежності та недоторканності суддів України та Азербайджану" аналізується діюче законодавство України та Азербайджану про порядок формування суддівського корпусу в Україні та Азербайджані, від законності та прозорості якого залежить авторитет судової влади, професіоналізм суддів, їх незалежність, неупередженість та об'єктивність.

Аналіз законодавства України та Азербайджану показує, що формування суддівського корпусу в залежності від рівня суду, відбувається двома способами, зокрема, шляхом призначення суддів на посаду Президентом та їх обрання законодавчим органом країни.

Сьогоднішньому порядку призначення і обрання суддів в Україні та Азербайджані властиві певні недоліки, що суперечить міжнародним стандартам незалежності правосуддя. Законодавцям обох країн запропоновано пропозиції щодо якісного вирішення кадрового забезпечення суддівського корпусу, визначення єдиного органу з атестації кандидатів на посаду судді, встановлення для всіх органів і посадових осіб, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу порядку прийняття, строки проходження документів з призначення та обрання судді на посаду, фахової підготовки і психологічного тестування кандидатів, створення умов прозорості і демократизації процедури, підвищення авторитету судової влади і суддів, які врахували б міжнародні зобов'язання держав у сфері забезпечення незалежності і недоторканності суддів.

У підрозділі 3.2. "Суддівський імунітет і незалежність та недоторканність суддів" визначені суть та значення понять: "Суддівський імунітет", "Недоторканність суддів", "Недоторканність особи", "Недоторканність судді у кримінальному судочинстві".

Суддівський імунітет (недоторканність судді) як одна із гарантій незалежності суддів, важливий елемент їхнього статусу означає, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної й більш того, до кримінальної відповідальності за свої рішення у конкретних справах, крім випадків, передбачених законом. Тому, включення у ст. 16 Кримінально-процесуального кодексу України положення щодо особливості кримінального переслідування окремих категорій громадян, в тому числі суддів, більш відповідало б міжнародно-правовим зобов'язанням України щодо забезпечення незалежності і недоторканності суддів.

Додаткові гарантії про недоторканність суддів у кримінальному судочинстві повинні бути також включені до відповідних норм КПК України, зокрема, Глави 2 "Підсудність", ст. ст. 106, 1061, 115, 155; 16 "Обшук і виїмка" та КПК Азербайджану, які регламентують застосування заходів кримінально-процесуального примусу.

Аргументовано створення умов об'єктивності і демократизації порядку дисциплінарного провадження щодо суддів (притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тощо), зокрема, запропоновано:

– законодавцю України усунути суперечливості щодо переліку суб'єктів ініціювання дисциплінарного провадження щодо суддів, встановлений у законах України "Про судоустрій України" "Про статус суддів" і "Про Вищу раду юстиції", права судді мати представника, у разі порушення щодо нього дисциплінарного провадження;

– законодавцю Азербайджану визнати таким, що суперечить принципу незалежності і недоторканності суддів такий вид дисциплінарного стягнення як направлення Президенту Азербайджану рекомендації про заміщення судді на посаді (заміну місця роботи);

– законодавцям України і Азербайджану встановити юридичну відповідальність осіб за незаконне та необґрунтоване ініціювання порушення дисциплінарного провадження щодо судді й притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.