Дослідження регіональних аспектів споживання основних видів продуктів харчування свідчать про необхідність розгляду тих проблем, котрі досить рельєфно уже позначилися у декількох площинах. Так, виявлено суттєву диференціацію споживання продуктів харчування по регіонах України. У зв'язку з цим слід зазначити таке. Диференціація регіонів України за рівнями економічного розвитку й добробуту населення і визначення шляхів подолання її надмірного рівня належить, безумовно, до числа провідної в регіональній проблематиці. Свідченням цього є і та обставина, що при підведенні підсумків соціально-економічного розвитку України було звернуто увагу на те, що області суттєво відрізняються між собою за рівнем доходів. Так, заробітна плата працівників у Тернопільській, Волинській, Чернігівській, Хмельницькій областях на 32-42 % була менше середнього показника по країні. У регіонах з високою зайнятістю в основних виробничих галузях (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька області) мало місце перевищення (на 17-27 %) зазначеного показника. Але на жаль, не було констатовано протилежний за спрямуванням факт: саме в економічно найбільш розвинутих областях сформувався найгірший стан із забезпеченням продуктами харчування, і особливо продуктами тваринного походження. Причому це відбулося саме в останні роки (табл.3.1) [13, с.315]. Звернемося спочатку до аналізу тенденцій у зміні кількості спожитих продуктів тваринного походження. Як видно, воно мало тенденцію до зменшення по всіх областях України. Проте в різній мірі. Найбільш значним зменшення було в областях з високим рівнем промислового потенціалу і помітно меншим у тій групі областей, у яких питома вага сільського господарства у структурі валового виробництва значно вища, ніж у першій групі областей.

Що стосується продукгів харчування рослинного походження, то по деяких областях існує тенденція і до збільшення. Так, споживання хлібопродуктів на душу населення мало тенденцію до збільшення в Донецькій, Луганській і Харківській областях, по картоплі - у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Харківській, Закарпатській областях. Загальною тенденцією для групи продуктів рослинного походження є тенденція до зменшення, особливо по цукру й олії.

Таблиця 3.1. Споживання продуктів харчування на душу населення в окремих регіонах України, кг

Області

Продукти харчування

М'ясо, м'ясопродукти

Молоко, молокопродукти

Яйця

Хлібопро дукти

Картопля

Цукор

Олія

1990

2002

1990

2002

1990

2002

1990

2002

1990

2002

1990

2002

1990

2002

Дніпропетровська

70,0

30,5

3366,2

180,5

2257

182

1157,9

130,6

91,3

104,1

47,3

38,2

11,5

12,0

Донецька

73,8

36,0

374,9

180,0

263,0

235

110,5

135,4

76,8

106,8

46,3

38,1

14,9

11,9

Луганська

79,9

27,0

391,6

146,8

236

208

124,9

135,5

98,7

105,1

48,8

38,7

13,5

11,7

Харківська

67,8

32,2

377,5

209,6

298

181

120

138,8

115,7

138,1

49,5

36,9

11,5

10,4

Запорізька

73,3

34,4

370,9

184,1

283

190

147,9

130,5

97,9

95,7

46,3

36,0

16,9

120,0

Ів.-Франківська

42,4

30,0

359,2

300,9

208

181

188,0

135,6

193,2

174,2

46,4

30,9

10,3

9,0

Тернопільська

51,8

34,0

373,8

300,7

282

225

128,4

130,7

219,9

192,5

54,7

29,8

10,6

9,9

Чернігівська

65,3

35,2

396,0

294,4

324

247

140,2

140,5

227,7

180,7

50,5

39,5

9,4

9,9

Закарпатська

47,1

34,5

323,4

256,8

255

217

187,6

140,7

118,7

174,4

40,9

34,2

13,8

8,6

Слід мати на увазі, що диференціація в рівнях споживання продуктів харчування існувала й раніше. Вона мала суттєві відмінності по різних продуктах. І зміни, які відбулися в диференціації споживання окремих продуктів, можна охарактеризувати як такі, що мали неоднозначний характер. Так, у 1990 р. найбільшим коефіцієнт варіації був зі споживання картоплі (30,9) та олії (20,3 %). Зі споживання інших продуктів він також мав місце, але був нижчим (по цукру - 8,1 %, по яйцях - 12,2 %), Тобто при існуючій тоді системі міжрегіональних переміщень продуктів харчування забезпечувався відповідний рівень споживання в регіонах.

У 2000-2002 рр. ситуація змінилася. По молоку і молочних продуктах і по яйцях збільшилася диференціація споживання по регіонах, причому по молочних продуктах суттєво (на 13,8 пункти). Саме тоді зі споживання продуктів рослинного походження відбулося зниження диференціації. Найбільшим зменшення коефіцієнта варіації було по хлібопродуктах (на 7 пунктів) та по олії (на 6,9 пункти). Тобто процес диференціації у споживанні продуктів по регіонах існує і зараз, але він має по різних продуктах різну спрямованість. Що ж стало причиною погіршення ситуації з забезпеченням регіонів України продуктами харчування і збереження їх диференціації за рівнем споживання? В економічній літературі розглядається чимало припущень. Так, загальновідомо, що при збільшенні величини доходів збільшується кількість і підвищується якість харчування. Між іншим, дослідження свідчать про різний ступінь зв'язку споживання продуктів харчування з величиною середньодушового доходу. При цьому по групі продуктів тваринного походження, наприклад, вона коливалася від сильної по молоку та молочних продуктах (0,64), середньої по м'ясу і м'ясопродуктах до слабкої по яйцях. Але в усіх випадках вона носила зворотній характер, тобто з підвищенням рівня доходів споживання продуктів зменшувалася. Наведемо окремі приклади. У Донецькій області, при одному з найвищих серед областей України середньодушовому грошовому доході (1575,3 гри) споживання молока і молочних продуктів у 1999 р. було найнижчим (157,1 кг). В області з найбільшим їх споживанням (Тернопільська - 297,4 кг) середньодушовий дохід складав 608,8 гри. Таким чином, склалася парадоксальна ситуація. Тому наступним кроком було з'ясування тісноти зв'язку між рівнем виробництва і споживання продуктів харчування по регіонах. Логічно передбачити наявність такого зв'язку. Але на початку 90-х років показники коефіцієнтів парної кореляції в цьому відношенні принципово відрізнялися, з одного боку, по взаємозв'язку виробництва і споживання яєць (0,61), а з другого - м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів (0,09), це було свідченням масштабних переміщень продуктів з одних регіонів в інші. При цьому споживання було більшим в областях із значно меншим рівнем виробництва, ніж в областях із рівнем виробництва, який у значній мірі вище величини споживання (табл. 3.2).

У наступні роки ситуація суттєво змінилася. Значно збільшився взаємозв'язок між виробництвом і споживанням продуктів тваринництва в регіонах України. По м'ясу і м'ясопродуктах величина коефіцієнта парної кореляції 2002р. дорівнювала 0,800. А по молочних продуктах і яйцях - була більше 0,850. Тобто простежується чітка тенденція, відповідно до якої більш низькому виробництву відповідає і більш низький рівень споживання і навпаки [13, с.316].

Таблиця 3.2. Динаміка коефіцієнтів кореляції між співвідношенням виробництва та споживання продуктів харчування по регіонах України в 1990-2002 рр.

Продукти

Роки

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2002

М'ясо, м'ясопродукти

0,087

0,770

0,823

0,817

0,861

0,778

0,800

Молоко, молоко-продукти

0,092

0,765

0,841

0,899

0,893

0,849

0.864

Яйця

0,612

0,847

0,782

0,838

0,847

0,861

0,854

По групі продуктів рослинного походження протягом 1990-2000 рр. існував незначний зв'язок між виробництвом і споживанням хлібопродуктів. Між тим по картоплі й олії він був значним - близько 0,8. По цукру - до 1996 р. мав тісний зв'язок, а починаючи із 1997 р. - тенденцію до зменшення. Фактори, унаслідок яких сформувалося в сучасних умовах таке становище, безумовно, заслуговують на увагу. Один із них доволі очевидний: відсутнє масштабне переміщення продуктів харчування між регіонами. І якщо, наприклад, у молоко продуктовому підкомплексі відносно цільномолочної продукції таке становище слід вважати природним, то відносно багатьох інших виробів з молока, особливо вершкового масла та сирів необхідне пояснення. Одне з них зводиться до наступного. Одна з особливостей сучасного стану виробництва продукції тваринництва полягає в тому, що все більшу питому вагу в ньому займають особисті підсобні господарства населення. Наприклад, 2002 р. в цілому по Україні виробництво молока в особистих підсобних господарствах (ОПГ) населення перевищило 70 % загальної кількості. У ряді областей цей показник значно вищий. Так, у Закарпатській, Івано-Франківській областях в ОПГ населення вироблено більше 88 % молока. Між тим товарність молока, виробленого особистими господарствами, невисока. Тому показники споживання молока і молочних продуктів у сільській місцевості з розрахунку на душу населення значно виші. Про це свідчить і ситуація, яка склалася у Львівській області наприкінці 90-х років. У цій області, за даними бюджетних обстежень, сільські жителі при дуже скромному рівні доходів споживали більше 500 кг молокопродуктів. Це набагато більше середнього рівня споживання по області, який на той час складав 283 кг. Аналогічною ситуація є і для інших продуктів харчування тваринного походження. Між тим організація закупівлі у населення дозволяла б вирішити дві проблеми:

1) підвищити товарність і збільшити грошові доходи населення;

2) збільшити виробництво сільськогосподарської продукції.

Одночасно створювалася б сировинна база для переробної промисловості, що,у свою чергу, значно пожвавило б ринок сільськогосподарської продукції в Україні, створило матеріальну основу під переміщення її з одних регіонів в інші. Такий досвід має Кун'янський МКК (Харківська область), ВАТ „Галактон" (Київська область) та ін [9, с.496].

4. Державні регіональні прогнози і програми

Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система кількісних показників, що ґрунтується на державних соціальних стандартах і нормативах забезпеченості населення. Основні фактори, що обумовлюють процес розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіону:

соціально-демографічний стан;

природно-кліматичні умови;

національно-етнічні особливості території;

рівень розвитку соціальної інфраструктури у міських та сільських поселеннях;

потенційні можливості місцевих інвесторів;

кількісні характеристики розвитку соціальної інфраструктури у розвинених країнах світу та у провідних областях України.