Проведення комплексної адміністративно-правової реформи в Україні потребує розробки пріоритетних напрямів реформування системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. З одного боку, у системі органів державної влади все виглядає достатньо чітко структурованим, а з іншого - виявляється ціла низка проблем, що мають інтерес для науки адміністративного права. Однією з таких проблем є відсутність чітких критеріїв віднесення того чи іншого органу до числа міністерств або інших управлінських структур. Тому орган управління з легкістю переходить з одного стану до іншого, що зумовлює плутанину, постійні зміни в апараті, періодичну зміну підпорядкування одних структур іншим. Роль адміністративного права вбачається в розробці критеріїв для визначення правового статусу органів у системі побудови державної адміністрації.

Важливим напрямом розвитку адміністративного права є переосмислення принципів адміністративного права. Слід відмітити, що в радянський період принципи адміністративного права часто ототожнювалися з принципами державного управління та слугували забезпеченню інтересів держави. Такий підхід до розуміння принципів радянського адміністративного права простежувався в працях Г.В. Атаманчука, ДМ. Бахраха, В.А. Власова, А.П. Клюшніченка, О.П. Корнєва,

Б.П. Курашвілі, І.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, В.М. Манохіна, І.М. Пахомова, Г.І. Петрова,

С.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомирова, В.А. Юсупова, Ц.А. Ямпольської тощо. З огляду на це потрібен якісний перегляд змісту сформованих ще в радянські часи принципів адміністративного права відповідно до сучасних тенденцій трансформації галузі адміністративного права з урахуванням європейських принципів і стандартів. Це диктує необхідність вирішити проблему вивчення змісту та системи принципів належної адміністрації, запроваджених у діяльності європейських органів публічної адміністрації та закріплених в актах національного законодавства країн-членів Європейського Союзу, можливості їх використання в кодифікаційній роботі, зокрема, вітчизняного адміністративно-процедурного законодавства, а також визначення місця окремих означених принципів у системі принципів галузі адміністративного права України [3, с. 68]. У цьому контексті слід погодитись із точкою зору А.Т. Комзюка, який вважає, що удосконалення змісту принципів цієї галузі права та гармонізація їх системи із системою європейських принципів адміністративного права є не тільки умовою забезпечення належного функціонування механізму державного управління, у тому числі й діяльності органів виконавчої влади, це також стане чинником привнесення в правову систему України європейських демократичних цінностей, посилення її спрямованості на утвердження та забезпечення прав, свобод людини та громадянина [4, с. 212].

Говорячи про реформування адміністративного права неможливо залишити поза увагою й вітчизняне адміністративне законодавство. Адже ці два правових явища дуже тісно пов'язані між собою (як категорії змісту та форми) і повинні змінюватись одночасно, на що неодноразово звертали увагу провідні вчені-адміністративісти [5, с. 26; 6, с. 143-144]. За останні роки в Україні почали розвиватися принципово нові державно-управлінські явища, які потребують нормативного закріплення. Зокрема, це стосується інститутів адміністративно-правових режимів, адміністративних процедур. Щодо останніх слід зауважити, що в європейських країнах уніфікації та стандартизації процедур взаємостосунків органів публічної адміністрації з громадянами приділяється особлива увага. У більшості країн Європи існують відповідні кодифіковані акти, присвячені детальній регламентації таких процедур. І це не випадково, адже саме адміністративні процедури здатні забезпечити чітке виконання посадовими особами органів публічної адміністрації своїх обов'язків і стати дієвим засобом протидії упередженого ставлення та суб'єктивізму під час адміністративного розгляду заяв, скарг та інших звернень приватних осіб. Тому на сьогодні актуальним є питання прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України (проект якого вже існує), яким передбачено детальну регламентацію відносин, що виникають під час провадження органами публічної адміністрації, їх посадовими та службовими особами діяльності щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб та виконання ними визначених законом обов'язків, регламентовано процедури розгляду адміністративних справ.

Існує нагальна потреба й у прийнятті нового Кодексу України про адміністративні проступки, який врегулював би всі важливі питання адміністративної відповідальності. Слід зазначити, що чинний на сьогодні Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), прийнятий ще в 1984 році, уже не відповідає реаліям сьогоднішнього життя. Кількість змін, що постійно вносяться до цього кодексу, невдовзі, мабуть, перевищить кількість статей самого нормативного акта. Однак ціла низка питань адміністративної відповідальності так і залишається без вирішення й належного правового регулювання (наприклад, питання адміністративної відповідальності юридичних осіб), а деякі норми кодексу взагалі суперечать положенням Конституції України. Так, відповідно до ст.5 КУпАП сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати рішення, які передбачають адміністративну відповідальність, але лише з питань боротьби зі стихійним лихом й епідеміями. Однак ця стаття не відповідає положенням Конституції України, ст.92 якої визначає, що виключно законами визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що наведені вище концептуальні позиції нової української адміністративно-правової доктрини не вичерпують усіх важливих теоретичних проблем наближення вітчизняної галузі адміністративного права до системи європейських принципів та стандартів. Проте саме розглянуті аспекти, на наш погляд, мають першочергове значення для забезпечення реформування галузі відповідно до євроінтеграційних вимог.

Література

1. Авер'янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права : концептуальні позиції / В.Б. Авер'янов // Право України. - 2006. - № 5. - С. 11-17.

2. Про адміністративні послуги : Закон України від 06.09.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 32. - Ст. 409.

3. Пухтецька А.А. Актуальні проблеми оновлення системи принципів адміністративного права України / А.А. Пухтецька // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2014. - Т. 155. - С. 67-72.

4. Комзюк А.Т. Напрямки розвитку адміністративного права України в контексті пріоритетного забезпечення прав і свобод людини і громадянина / А.Т. Комзюк // Вісник ХНУВС. - 2011. - № 2 (53). - С. 206-214.

5. Адміністративне право України : підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю.П. Битяка. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у двох томах. - Том 1. Загальна частина / ред. колегія : В.Б. Авер'янов (голова) та ін. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. - 592 с.