Але реальність невблаганна: шлюбні договори як масове явище в Україні непопулярні. За статистикою шлюбні договори у невеликих містах взагалі не укладаються (за винятком громадян, які «поєднують серця» з іноземцями). Головною причиною непопулярності все ж є, мабуть, психологічні чинники. [13]

Однією з проблем при підписанні шлюбних договорів є недосконалість форми цих документів. Їхні зразки, які пропонують у нотаріальних конторах, аж надто неконкретні. Якщо типова угода вас не влаштовує, доведеться шукати допомоги у кваліфікованого юриста.

Цілком вірогідно, що шлюбні договори у містах набули би більшої популярності, якби їх могли укладати пари, котрі мешкають разом, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Це дало би можливість урегулювати відносини, які є сьогодні досить поширеними.

В Україні укладання шлюбних контрактів ще не стало таким популярним, яким воно є за кордоном. В інших країнах майже всі сім'ї свідомо йдуть на підписання контракту, який захистить їх інтереси в правовому порядку. У нашій країні, можна укласти шлюбний контракт не побоюючись того, що в майбутньому особисте майно перейде в інші руки. Це єдиний юридичний спосіб вирішення всіх майнових проблем. [14]

Великого поширення в Україні такі договори наразі не отримали. Так, у 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, у 2005 році - 687, у 2006 році - 917, у 2007 році - 1263, у 2008 році - 1029, у 2009 році - 942, у 2010 році - 1037, у 2011 році - 1341.Зокрема, протягом минулого 2012 року в Україні було укладено лише 1357 шлюбних договорів.

При цьому, як свідчить нотаріальна практика, найчастіше шлюбні договори укладаються подружніми парами, де один з подружжя є іноземцем.

До того ж, значна частина таких договорів укладається у м. Києві. У регіонах же кількість шлюбних договорів, що в середньому укладаються протягом року, нараховує кілька десятків, а в окремих регіонах - взагалі одиниці. [16]

Таким чином можна спостерігати, що з кожним роком шлюбний договір набирає все більшого попиту, можна сподіватися, що з подальшим зростанням добробуту населення поширюватиметься і практика укладання шлюбних договорів.

Висновок

Після того як був прийнятий Сімейний кодекс України, зникли всі сумніви та ілюзії щодо предмета шлюбного договору. Даний інститут права став не просто новелою в нашому законодавстві, а можна сказати, «революцією» у цивільному праві. Тобто до цього про нажите під час шлюбу майно мова заходила лише тоді, коли подружжя приступали до фінальної частини ліквідації браку, його фінансово-майнової основи - розподілу майна, який відповідно в суді Тепер майнові права та обов'язки можуть бути встановлені шлюбним договором.

При написанні курсової роботи я зробила висновок, що оскільки норми Сімейного Кодексу України, якими регламентовані порядок та умови укладання, виконання та припинення шлюбного договору, зібрані в окремому розділі, то це свідчить про те, що законодавець відводить цьому правовому інституту значне місце в житті суспільства. На це також вказує розширення сфери застосування шлюбного договору. Так, Сімейний Кодекс України встановлює, що шлюбний договір може бути укладений як між подружжям, так і між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Визначено, що шлюбним договором може регулюватися майнові відносини подружжя, їх права та обов'язки щодо дітей. Однак предметом шлюбного договору не можуть бути особисті взаємини між подружжям та їхніми дітьми.

Основними положеннями шлюбного договору є те, що шлюбний договір укладається у письмовій формі і підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню; шлюбний договір може бути укладений як до, так і в період шлюбу, проте вступ в силу піде тільки з моменту державної реєстрації шлюбу, тому не варто плекати ілюзій щодо договору, нотаріально засвідченого вами заздалегідь: він не породжує ніяких наслідків, а майно, придбане до реєстрації шлюбу, буде вважатися власністю особи, яка його купує; предметом шлюбного договору, можуть бути тільки майнові права та обов'язки подружжя, це означає, що включення в договір таких умов, як регулювання особистих немайнових відносин між подружжям, права та обов'язки подружжя по відношенню до дітей, обмеження будь-яких прав дружини (чоловіка) натомість на що надається іншим чоловіком зміст і обраний правовий режим майна подружжя, є незаконним і буде суперечити чинному законодавству. Змінити режим спільної власності подружжя може, встановивши у шлюбному договорі режим часткової, спільної, роздільної власності на майно, придбане під час шлюбу. При цьому майно, яке належало подружжю до шлюбу, не може включатися у шлюбний договір, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Тобто можна зробити висновок про те, що сімейне законодавство приділяє особливу увагу зміни і розірвання шлюбного договору. Специфіка шлюбного договору полягає в його триваючому характер, в зв'язку, з чим законодавець передбачає можливість зміни його основних умов, після якогось проміжку часу, інакше в складанні даного контракту не було б сенсу.

Практика укладання шлюбних договорів поки що не знайшла широкого застосування в нашій країні. І, я вважаю, що справа не в тому, що його застосування актуально для родин з високим рівнем добробуту, прошарок яких не велика. А швидше за все, тому, що правовий нігілізм і породжує його інформаційний вакуум, не дають більшості людей скористатися реально належними їм правами. Наприклад, серед більшості побутує така думка, що контракт означає недовіру подружжя один до одного. І вони справедливо запитують: «А чи можна починати спільне життя з недовіри?» Хотілося б супротивникам шлюбного договору навести такий аргумент: чому ми соромимося говорити про майно, гроші напередодні весілля, проте, стає невимовно соромно, коли при виникненні шлюбно-розвідного процесу забуваються всі пристойності. Так, ніякої договір не допоможе вирішити проблему сумісності двох молодих людей, але якщо хоч одній родині шлюбний договір допоможе, це вже добре. Можна сподіватися, що і надалі поширюватиметься і практика укладання шлюбних договорів.

Список використаної літератури

1. Конституція України, від 28.06.1996 року - Редакція від 06.10.2013

2. Сімейний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 8 серп. 2013 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2013. - 104с.- Кодекси України

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К .KM Pablishing, 2013. - 256 c.

4. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР від 20.06.1969., №2006-VII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 27.06.1969-1969 р. - №26. - 204 с.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. -- К., Паливода А.В., 2013. -- 200 с

6. Сімейне право України: Підручник / За ред.. Ю.С. Червоного. - К.: Істина,2010. - 400с. (194-204 с.)

7. Ариванюк Т.О., Бірюков І.А., Гопачук В.С. Сімейне право України / Підручник. - К.: 2009.

8. В. С. Гопанчук Сімейне право України /Підручник К.- 2010р

9. Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин подружжя: дис. кандидата юрид. наук: спец. 12.00.03. «Сімейне право»/ В.К. Антошкіна - Харків, 2010. - 190 с..

10. Кокіна В. Шлюбний контракт доважок до кохання? // Урядовий кур'єр. - 2010 р. - №215.

11. Кондрашова В. Деякі практичні аспекти, пов'язані з укладанням шлюбного договору // Юридичний журнал - 2012. - №7

12. Козлов С. Шлюбний договір: прагматизм чи необхідність // Юридична газета. - 2009 - №6

13. Усік А. Шлюбний контракт гарантує цивілізоване розлучення // Газета.юа - 2012 - №35

14. Редька Р. Укладення шлюбного договору - варто чи ні? // Галицкие контракты - 2013 - №9

15. Червоний Ю.С. Правове регулювання відносин шлюбним договором // Юридичний вісник. -- 2011. -- №1.

16. Мовчан Ю. Статистика укладання шлюбних договорів // Українська правда. Життя. - 2012. - №16