Якщо особа , засуджена до позбавлення волі або направлення до виховно-трудового профілакторію , під час відбування покарання захворіла на хронічну душевну хворобу, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи або виховно-трудового профілакторію на підставі висновку лікарської комісії вправі винести постанову про звільнення цієї особи від подальшого відбування покарання і застосувати до неї примусовий захід медичного характеру або передати на піклування органам охорони здоров'я .

Якщо душевною хворобою захворів засуджений до виправних робіт або штрафу , суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення йог від подальшого відбування покарання (ст. 408 КПК ) .

Тимчасовий розлад душевної діяльності засудженого , який настав після винесення вироку або під час відбування покарання , не є підставою для застосування судом примусового заходу медичного характеру .

Питання, пов'язані із застосуванням примусових заходів примусового характеру, щодо засуджених , які захворіли на душевну хворобу під час відбування покарання , вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання незалежно від того , який суд виніс вирок (ч. 4 ст. 409 КПК) . У судовому засіданні бере участь прокурор ; як правило , викликається засуджений , а за його клопотанням і захисник . Присутність представника лікарської комісії , яка дала висновок про стан здоров'я засудженого , є обов'язковою .

Розгляд справи починається доповіддю судді , після чого суд заслуховує пояснення осіб , що з'явилися в судове засідання , і думку прокурора .

Потім суд виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови (ст. 411 КПК ).

Висновок

В даній роботі була дана спроба висвітлити тему “Особливості провадження в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину” і розглянуті такі питання: провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально - процесуального права ; особливості призначення судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи ;значення висновків судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально-процесуальному праві України ; розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

В процесі розкриття даної теми було з'ясовано наступне :

Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обов'язковим .

Кримінальні справи про діяння душевнохворих порушуються на загальних підставах і розслідуються в звичайному порядку

Після закінчення попереднього розслідування справи душевнохворого слідчий виносить постанову про закриття справи за наявності обставин , передбачених ст. 6 КПК чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру .

Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу на тій підставі , що немає необхідності в застосуванні до душевнохворого примусових заходів медичного характеру . Прийняти таке рішення може тільки суд .

Для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних , які викликають сумнів щодо його осудності призначення експертизи є обов'язковим .

Розгляд зазначених справ проводиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за правилами передбаченими главами 25і 26 КПК України .

Завдяки розгляду даної теми , я отримав важливі теоретичні знання , які знадобляться у моїй майбутній професії слідчого .

Література :

1. Конституція України 1996 року. //Юрист-плюс , версія від 25.04.2001 р.,№853.

2. Кримінально - процесуальний Кодекс України //Юрист-плюс , версія від 25.04.2001 р.,№853.

3. Закон України “ Про судову експертизу ” від 25.02.1994 р. № 4038-12.

4. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22.02.2000р.№1489-3.

5. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 року “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру”

6. Інструкція про проведення судово-психіатричної експертизи в СРСР .- Міністерство охорони здоров'я СРСР , 1970.

7. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України .-К .:Юрінком , 1997.

8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України .-К.: Юрінком, 1994.

9. Анікіна Н.В., Біленчук П.Д., Зубань М.А., Ромашко А.В. Психологічна експертиза в слідчій практиці : Навчальний посібник .-К.: Українська академія внутрішніх справ , 1993 .

10. Колесник В.А.Судова психіатрія: курс лекцій .-К.: Юрінком Інтер . 2000 .

11. Найдьонов В.В., Олейник П.А.Керівництво для слідчих (Частина перша).- М.: Юридична література , 1981.