Принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб члени суду, виконуючи свої обов'язки, не керувалися упередженою думкою про те, що обвинувачений вчинив дію, яку йому інкримінують; необхідність доказування переважає в обвинуваченні, а сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (п.125 рішення у справі Лавентс проти Латвії від 7.11.2002 р.) [11, с. 295].

Перевагою захисту, що гарантує досягнення бажаного для сторони захисту результату змагання у кримінальному провадженні, є право останньої репліки обвинуваченого (ч. 7 ст. 364 КПК України) та на останнє слово обвинуваченого (ст. 365 КПК України). Як зазначає Л.М. Лобойко, ідея запровадження цього положення у кримінально-процесуальне право полягає в тому, що стороні захисту надається право «справити враження на суд» останньою [7, с. 302].

Слід зазначити, що надання права обвинуваченому на останнє слово не свідчить про дисбаланс можливостей сторін у суді, а навпаки, урівнює позиції обвинувачення і захисту.

Гарантією забезпечення рівності учасників судового процесу є обов'язковість для суду відмови прокурора від обвинувачення. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою закриття кримінальної справи судом, у випадку коли потерпілий відмовився продовжувати підтримувати обвинувачення. Функцію обвинувачення виконують і прокурор, для якого її виконання є службовим обов'язком, і потерпілий, для якого виконання функції обвинувачення є диспозитивним правом. Тому відмова потерпілого від здійснення функції обвинувачення є його приватною справою. Він не повинен нікому пояснювати причини відмови від обвинувачення. Його ніхто не може змусити здійснювати цю функцію. Відмова потерпілого від обвинувачення за умови підтримання державного обвинувачення прокурором не здатна похитнути баланс можливостей сторін [7, с. 314].

Продовження судом розгляду справи після відмови прокурора і потерпілого від обвинувачення означало б перебирання судом на себе функції обвинувачення, що є недопустимим. На думку Т.В. Корчевої, відмова прокурора від обвинувачення й у зв'язку з цим - закриття кримінального провадження судом, як і зміна обвинувачення, вимагають проведення судового розгляду в повному обсязі, що підтверджує необхідність, навіть при визнанні обвинуваченим вини, дослідження всіх доказів у справі. Мета, що при цьому досягається, буде корисною й особі, чиє право на захист забезпечується судом, і правосуддю в цілому [12, с. 161].

Незважаючи на зазначені міркування, вважаємо, що відмова прокурора і потерпілого від обвинувачення означає припинення кримінального провадження, в протилежному випадку ні про яку рівність прав сторін у судовому розгляді говорити не можна.

Висновки. Таким чином, процесуальними гарантіями сторони захисту у суді є норми КПК України, які закріплюють права учасників зі сторони обвинувачення у суді та забезпечують їх активність при розгляді справи. Процесуальні гарантії учасників судового процесу зі сторони захисту визначаються особливостями їхнього процесуального становища та положеннями кримінально-процесуального закону, в якому не тільки формулюються гарантії прав учасників провадження, а і визначений процесуальний механізм їх реалізації.

судовий процесуальний захист адвокат

Список використаних джерел

1. Пастухов П.С. Конституционный принцип равенства всех перед законом и судом в уголовном процессе Российской Федерации: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. / Пастухов Павел Сысоевич. - М., І998. - 203 с.

2. Титов А.М. Основні принципи та особливості участі захисника на досудовому слідстві: автореф. дис.... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А.М. Титов. - Харків, 2005. - 20 с.

3. Маляренко В.Т. Конституційні засади судочинства / В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 318 с.

4. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: навчальний посібник / І.Ю. Гловацький. - К.: Атіка, 2003. - 352 с.

5. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: [монографія] / Марія Андріївна Маркуш. - Харків: Видавець СПДФО Вапнярчук Н.М., 2007. - 208 с.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-17 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

7. Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права: [монографія] / Леонід Миколайович Лобойко - Д.: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. - 352 с.

8. Смирнов В.П. Противоборство сторон как сущность принципа состязательности уголовного судопроизводства // Государство и право. - 1998. - № 3. - С. 58-63.

9. Мороз С.П. « Ідея прав людини у політико-правовій думці України (ІХ-початок ХХ століття)»: автореф. дис.... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / С.П. Мороз. - Харків, 2002. - 20 с.

10. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини: в 2 т / [укл. Ю. Зайцев, О. Павліченко] - К.: Фенікс, 2005. - Т. 1. - 688 с.

11. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини: в 2 т. / [укл. Ю. Зайцев, О. Павліченко] - К.: Фенікс, 2006. - Т. 2. - 688 с.

12. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Т.В. Корчева. - Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. - 200 с.