Так, дотримання конституційних норм - це така форма реалізації, за якої суб'єкти державно-правових відносин утримуються від вчинення дій, що суперечать нормам Конституції. Ця форма притаманна як державним інститутам, так і населенню. За приклад пасивної поведінки можна привести статтю 68 конституції України, в якій говориться, що «кожен має неухильно додержуватись конституції та законів України…»Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 153..

Другою формою реалізації конституції є виконання конституційних норм - тобто це активна поведінка суб'єктів правовідносин, яка випливає із конституційних приписів. В Конституції України встановлені такі способи виконання норм:

- Суб'єкти права мають виконувати положення конституції та законів України;

- Держава зобов'язана виконувати міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України

- Громадяни повинні виконувати свої обов'язки.

Така форма реалізації Конституції притаманна як суспільству так і державі, її уповноваженим органам.

Третьою формою реалізації є застосування конституційних норм - це така владна організуюча діяльність державних та інших органів, осіб, яка має своєю метою забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав і обов'язків, а також гарантувати контроль за даним процесом. Цей вид реалізації притаманний виключно державним органам влади та особам, які представляють ці органи.

Для застосування характерна така ознака як використання статті 8 Конституції, у якій сказано, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто, це означає, що немає сенсу звертатися до інших законів для реалізації певного положення Конституції.

І, насамкінець, останньою формою реалізації конституційних приписів є їх використання. Використання - це форма реалізації конституційних норм уповноваженими суб'єктами шляхом наданих їм прав у вигляді дозволу або правомочностей. Прикладом використання конституційних норм можуть бути реалізація права на освіту, на працю, на відпочинок використовуючи відповідні статті Конституції.

Всі ці чотири форми реалізації конституції повинні застосовуватись, та ефективно взаємодіяти між собою для повної та всебічної реалізації основного закону держави.

2.2 Вплив Конституції на діяльність вищих державних органів;

Конституція відіграє велику роль не лише у діяльності державних органів, але й у їх формуванні. Так, саме Конституцією України визначені основні органи держави. Ними є: Верховна Рада України - єдиний законодавчий орган (стаття 85); Кабінет Міністрів України - центральний орган виконавчої влади; Президент України - глава держави; Судові органи, які поділяються на суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

При реалізації своїх повноважень органи державної влади діють на основі та у межах визначених Конституцією України і відповідають таким положенням:

- стаття 5 Конституції - органи державної влади представляють інтереси народу;

- стаття 6 - «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову» Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 142.. Ці органи здійснюють свої повноваження у встановлених законом межах.

діяльність Верховної Ради України регламентується розділом ІV Конституції України. Стаття 85 визначає її як єдиний орган законодавчої влади; статті 76 - 84, 86 - 101 регламентують основні засади діяльності Верховної Ради та осіб, які можуть бути народними депутатами; стаття 85 визначає основні повноваження Верховної Ради України. У статті 91 також зазначено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші нормативно - правові акти, тобто бере участь у законодавчій діяльності, а отже і в реалізації конституції.

Розділ V Конституції України регламентує діяльність президента України. Стаття 102 визначає його главою держави; стаття 106 визначає його основні повноваження; також Конституція визначає умови обрання на посаду та припинення повноважень президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується розділом VІ Конституції України яка визначає головні засади його формування та основні його повноваження (стаття 116) та іншими нормативно - правовими актами, які відповідають основному закону держави.

Щодо органів судової влади, то воно діють на основі розділу VІІІ «Правосуддя» та розділу ХІІ Конституції України «Конституційний Суд України». Ці розділи визначають основні функції судів, їх повноваження та інші аспекти діяльності.

Отже, аналізуючи ці аспекти діяльності вищих органів державної влади, можна сказати, що діяльність державних органів реалізують статті Конституції, які регламентують їх діяльність. Тобто ці статті втілюються в життя цими органами, а також втілюються загальні засади Конституції, такі як розподіл влади, виборність органів влади, представництво державними органами влади волі народу як у внутрішніх, так і у міжнародних відносинах, що є однією з основних ознак розвитку демократизму, а також ознакою соціальної, правової, суверенної держави.

Також, можна сказати, що Конституція України безпосередньо приймає участь у створенні та функціонуванні основних органів державної влади в Україні, так як вона є основним законом держави, має найвищу юридичну силу, і відповідно до цього, інші нормативно правові акти, які приймаються для регламентації діяльності державної влади та державних органів, мають відповідати конституційним нормам та не порушувати їх.

З реалізацією Конституції одразу після її прийняття виникли абсолютно нові для України органи. Прикладом таких органів є Конституційний суд України, Рахункова палата, Центральна Виборча Комісія, Вища Рада Юстиції, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи місцевого самоврядування тощо.

Тож бачимо, що лише прийняття Конституції недостатньо для діяльності державних органів, необхідна ще й її реалізація. Адже, якщо б в Конституції України були лише зазначені органи державної влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів), та органи, що створюються при них (рахункова палата, уповноважений Верховної Ради з прав людини), то фактично ці органи не були б створені і не виконували б своїх функцій.

3. Проблеми реалізації Конституції;

3.1 Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію Конституції України;

Що ж до проблем, які виникають при реалізації Конституції у різних напрямках, то основною з них є те, що у нашій державі часто порушується принцип недопустимості суперечностей між законами України та Конституцією України. Тобто виникають колізії.

Колізії - це суперечності, які виникають між різними законами або різними положеннями одного закону.

Конституційні колізії - це певні невідповідності, що виникають між Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, а також між різними положеннями самої Конституції.

Прикладом Конституційної колізії може бути суперечність між статтею 17 у якій говориться, що «на території України не допускається розташування іноземних військових баз» Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 187. та пунктом 14 перехідних положень Конституції України, де говориться про можливість тимчасового перебування іноземних військ та використання ними військових баз України на правах оренди.

Прикладом колізії між нормативно правовим актом та конституції може бути суперечність між Конституцією України та Законом України «Про конституційний Суд України». Так, Згідно п.22 ч.1 ст. 106 Конституції, Президент має право призначати, і звільняти 6 суддів Конституційного суду України після голосування за це в парламенті (згідно зі змінами, внесеними до Конституції 1996р.) Але згідно закону "Про Конституційний Суд", суддів Конституційного Суду звільняє ВР. У зв`язку з цим, в даному питанні існує юридична колізія: оскільки в ст. 126 Конституції чітко вказано, що ця частина суддів призначається і звільняється тим органом, який цю частину призначив.

Так, будь-яка колізія між нормативно-правовим та Конституцією України має вирішуватись згідно з положенням Конституції, так як у статті 8 зазначено, що «Конституція України має вищу юридичну силу» Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 142..

Колізії між різними нормативно-правовими актами вирішуються відповідно до їх ієрархії (Закони України - підзаконні акти і так далі).

Таких колізій в Конституції дуже багато. Вони існують також між нормативно правовими актами України та Конституцією України. Як у першому так і у другому випадках, такі суперечності та неточності заважають повній та всебічній реалізації Конституції.

Але кожний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом державної влади, і який не відповідає Конституції не дає реалізовувати цю Конституцію. Як приклад можна взяти будь-який закон, що суперечить Конституції України. Він певним чином реалізує окремі положення Конституції, але так як він не відповідає їй, то визнається недійсним. Для того щоб прийняти новий закон, або внести зміни до вже існуючого потрібен ще час. Таким чином, це зупиняє реалізацію Конституції України у певному напрямку, а отже і виконання положення статті 1 Конституції України про те, що Україна розбудовує засади незалежності, демократичності, засади соціальної та правової держави.

Складніше, якщо колізія виникає у різних нормах самої Конституції. У такому випадку не можна сказати, що якась із норм не є конституційною, і тому певні кола осіб використовують одну з цих норм на свою користь. Так до вищенаведеного прикладу можна навести ситуацію, що відбувається в Україні, коли йде мова про подовження терміну перебування російського флоту в Криму. Президент, спираючись на статтю 17 говорить, що їх перебування на території України є неможливим, а В.Ф. Янукович говорить, що відповідно з пунктом 14 перехідних положень таке перебування можливе.

Такі колізії можуть вирішуватися з прийняттям змін до чинної Конституції, і подоланням у ній таких неточностей.

Що ж до впливу конституційних колізій на реалізацію Конституції України, то вони роблять цей процес, у деяких випадках, неможливим у певній сфері. Адже для реалізації Конституції необхідно мати чітке та однозначне тлумачення її норм. А такого тлумачення при наявності колізій в основному законі держави бути не може так як кожна норма Конституції є рівною за своєю силою з іншою і використовувати можна як одну так і іншу. А так як вони суперечать одна одній то виникає невирішеність у певному внутрішньому або зовнішньому питанні, яка послаблює країни, та не дає їй можливості розвиватися стабільно.

3.2 Інші проблеми реалізації Конституції України;

Щодо інших проблем реалізації Конституції України необхідно зазначити, що наша держава є досить молодою на шляху свого незалежного розвитку, тому виникає досить багато питань при реалізації її Основного Закону. Першим з них є нестабільність, не лише політична, але й економічна. Цей факт заважає реалізації Конституції тим, що, наприклад, для ефективної її реалізації в суспільному житті необхідно втілювати основні права громадян в життя, а при політичній та економічній нестабільності це неможливо, так як перш за все необхідно зберегти ще й незалежність та самостійність держави.