Конституцією України (ст. 92) встановлено, що най-більш важливі екологічні відносини, в тому числі і земельні, відносини повинні регулюватися виключно законами. Зазначені конституційні норми є висхідни-ми положеннями для прийняття відповідного земель-ного законодавства з конкретних питань. Так, поряд з Земельним кодексом діють Закони України «Про орен-ду землі», «Про плату за землю» та ін.

Передбачається, що в подальшому правове регулю-вання на законодавчому рівні окремих положень по-винно здійснюватися шляхом прийняття пакету зако-нів («Про охорону землі», «Про ринок землі», »Про зе-млеустрій», «Про оцінку землі», «Про консервацію зе-мель», «Про правовий режим земель охоронних зон» та ін.).

Самостійне місце серед нормативно-правових актів у галузі земельних відносин займають постанови Вер-ховної Ради України. Серед них, наприклад, постанова «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р., поста-нова «Про основні напрями державної політики Укра-їни у галузі охорони довкілля, використання природ-них ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 р. та ін.

Завдання земельного законодавства полягає в регу-люванні земельних відносин з певною метою. Такою метою є, по-перше, забезпечення на землю права гро-мадян, юридичних осіб, територіальних громад та дер-жави, по-друге, раціональне використання та охорона земель.

Розрізняються самостійні права на землю: право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою. Відповідні земельно-правові при-писи, що регулюють зазначені права, складають правові інститути: право власності і право землекористування..

Регулюючи земельні відносини, Земельний кодекс закріплює права власників земельних ділянок і земле-користувачів, їх обов'язки, правила та порядок вико-ристання земель, охорону земельних прав тощо.

Відомо, що земля використовується для різних ці-лей, тому в ст. 4 мова йде про мету правового регулю-вання земельних відносин. Таких цілей як мінімум дві: раціональне використання та охорона земель.

Раціональне використання земель -- це таке вико-ристання, яке здійснюється на підставі науково-техніч-них правил, є ефективним, але не призводить до погір-шення земель (зниження їх родючості чи виникнення деградації ґрунтів), а забезпечує підвищення їх родю-чості.

Раціональне використання земель в першу чергу означає строго цільове їх призначення. Нецільове ви-користання землі не тільки нераціональне, але й неза-конне. Для забезпечення раціонального використання землі власники земельних ділянок і землекористува-чі повинні запроваджувати прогресивні системи зем-леробства, більш повно використовувати досягнення науково-технічного прогресу. При раціональному ви-користанні землі її якість повинна покращуватися.

Раціональне екологічне збалансоване землекористу-вання забезпечує збереження і покращання як землі, так і інших природних ресурсів. Нераціональним вважається таке використання землі, яке здійснюєть-ся з порушенням зазначених вимог.

Забезпечення охорони земель -- самостійна мета правового регулювання земельних відносин. Охорона земель включає систему правових, організаційних, еко-номічних та інших заходів, спрямованих на раціона-льне використання земель, запобігання необгрунтова-ному вилученню земель сільськогосподарського при-значення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищен-ня продуктивності земель лісового фонду, забезпечен-ня особливого режиму використання земель природо-охоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. З метою посилення охоро-ни земель згідно закону можуть розроблятися та при-йматися

Література

1. Конституція України.

2. ЗК України 2002 р.

3. Коментар до ЗК України 2007 р.