Вступ

На початку ХVІІ ст. Англія виглядала країною більш буржуазною, ніж феодально-кріпосною. Великих успіхів досягли промисловість і морська торгівля. Широкий розвиток одержує кораблебудування. Головним предметом експорту являється уже не шерсть, а готове сукно.

Але буржуазія залишається незадовільною. Її тяготить урядова опіка над виробництвом товарів і їх продажею. Постійне роздратування називає відкрите вимагательство грошей то під виглядом податків, то під виглядом мита. Незадоволення охопило і англійське село. Ознаки революційної ситуації (низи не хочуть, а верхи не можуть управляти по-старому) виявлялись всюди в селянських виступах, робітничих безпорядках". Кризова ситуація виявилась і в парламенті. Опозиція, яка склалась тут, переходить в наступ. В 1614 році парламент був розпущений до строку. Але король чинить опір і розправляється з опозицією .

В 1628 році парламент приймає "Петицію про права, основою якої є ідея конституційної монархії, ніяких податків без парламенту, ніяких арештів, відміна всіх надзвичайних судів. Король Карл і без особливого бажання затверджує Петицію показуючи, що він не збирається її притримуватись. І в 1629 році розпускає знову парламент. В Англії наступає пора безпарламентського правління. В 1640 році король скликує новий парламент, що вирішити питання про війну з Шотландією (він намагався нав'язати Шотландії богослужіння по англійському взірцю). Парламент нічим не допоміг королю, армія виявилась безсильною. Король знову зтикається з ворожістю парламенту. Нова сесія парламенту скликана восени 1640 року, стає "довгою", так як парламент в умовах кризисної ситуації стає керівником широкого антифеодального руху.

В своєму розвитку англійська буржуазна революція пройшла декілька етапів. Перший конституційний період - 1640 - 1642, коли затверджувались принципи "Петиції про права" принципи конституційної монархії. В 1647 році після 5 р. громадянської війни між королем і парламентом, тобто між феодальною реакцією і революційним народом починається переїзд до бурж. дем. етапу революції, який закінчується страченням короля. (1649). І утвердження буржуазної республіки 1649 - 1653 рр. Органічним продовженням цієї республіки став режим військової диктатури відомої під назвою протекторату Кромвеля (1653-1658). Це державний устрій (від слова захищати) одержав своє відтворення в Конституції, яка відома під назвою Оруддя управління - 1653, по якій признавались законодавча влада парламенту, зосереджена в одній палаті парламенту. Установлювався для всіх виборчий ценз 200 фунтів і таким чином народні маси були усунені від виборів. Парламент протекторату не став парламентом народу. Комадування армією зосередилось в руках Кромвеля. По суті влада знову зосередилась в руках однієї особи не дивлячись на прийняту Конституцію і революційні перетворення так як і законодавча влада також належала йому.

В 1658 році Кромвель помер, а в 1660 році здійснилась реставрація династії Стюартів, при підтримці частини військових і буржуазії до влади син страченого - Карл, який урочисто підтвердив "Велику Хартію 1215 року", "Петицію про права", податкові права парламенту, обіцяв правити в згоді з парламентом, не переслідувати діячів революції. Але він не виконав своїх обіцянок. Труп Кромвеля був викопаний і повішений, хто лишився живим з діячів революції був страчений або втік з країни. В 1677 році Карл прийняв закон, по якому вносились корективи в земельне право. Якщо у селянина не було відповідного титула на землю, земля його признавалась власністю лендлорда. В інтересах землеволодіння новий уряд встановлює вигідні мита при ввозі дешевого хліба. Таку ж політику проводив і брат Карла ІІ Яків. Отже, реставрація монархії повернула країну до старої виборчої системи, старої палати лордів, непомітно скасувала хоч якісь революційні завоювання.

1701 році видається "Акт управління" яким розмежовувалася влада короля. Згідно цього акту всі рішення, які приймались, повинні підписуватись не тільки королем, але міністром, в віданні якого знаходилась справа, по якій виносилось рішення, право "вето" за королем з того часто зберігалось формально, практичного воно не знайшло з того часу відтворення, цим актом закріплювався принцип незмінності суддів - зміщення судді могло бути не інакше як по рішенню обидвох палат (До цього часу судді були на посаді, бо було угодно його величності королю).

королем звичайно зберігались всі зовнішні знаки величі. При всякій новій коронації парламент встановлює розміри "цивільного листа". В ХІХ ст. Цивільний лист передбачав виплату 385 тис. фунтів.

У ХVІІ ст. В Англії складається парламентська система, суть якої в тому, що уряд - Кабінет міністрів править під контролем парламенту.

На протязі ХVІІ ст. Парламент зміцнює свої позиції, вирішує все більше коло державних питань. І це свідчить про дальшу демократизацію суспільства.

Право і закони Англії характеризувались консерватизмом, тобто сталістю. Кримінальний процес базувався на Великій Хартії вольностей 1215 року. Зміни в нього були внесені лише Законом 1679 року.

Консеравтизм англійського кримінального права зберігся в покараннях спалення, колесування, четвертування.

Найтяжчим з кримінальних злочинів є державна зрада, основним законом до нього залишився "Акт про зраду" 1352 року.

В Англії на той час було відсутнє цивільне право як галузь права, закони якої видавались королем, а потім парламентом, стосувались окремих галузей цивільного права. У ХVІІІ - ХІХ ст. розвинулось договірне право, де вироблялись поняття і означення договорів і зобов'язання за них.

В сімейному праві тривалий час зберігались і феодальні пережитки. До кінця ХІХ ст. Право управління в сім'ї належало чоловікові, отже, і право розпорядження подружнім майном. Лише в кінці ХІХ ст. було встановлено право припинення шлюбу через розлучення.

Суттєвих змін потерпіло виборче право. Кромвелем було відмінено середньовікове виборче право, а при реставрації Стюартів воно було знову відновлено. Тому в кінці ХVІІ ст., коли перемогла буржуазно-демократична революція, зміцнилась роль парламенту, воно потребувало корінної зміни.

Реформа 1832 року встановила, що виборцями ставали всі особи, які досягли повноліття 21 року. Реформа 1867 року була спрямована на те, щоб упарламент пройшло якомога більше депутатів з робітничого класу, який на той час уже оформився як клас пролетаріату. Таким чином прибавився і мільйон голосуючих. В 1872 році вводиться таємне голосування.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб дати характеристику розвиткові держави та права у буржуазній Англії.

Об'єктом дослідження - є наукові праці про розвиток держави та права в Англії.

1. Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Проголошення республіки. Державний устрій. Реставрація монархії

На початку XVIIст. економічний і політичний розвиток країни стримувався жорстокими середньовічними правилами й регламентаціями. Найбільш гостре невдоволення зумовила система так званих монополій. Тоді як англійська буржуазія виступала за вільну конкуренцію, монархи продовжували продавати патенти на виключне право виробництва і продаж різних товарів і виробів . Це щороку приносило короні великі доходи. На селі феодальні відносини обмежували можливість розпорядження земельною власністю.

Англійські ділові кола не влаштовувала зовнішня політика перших Стюартів, їхнє прагнення спиратись у своїй боротьбі з парламентом на католицьких монархів континентальної Європи. Яків І пішов на зближення зі старим колоніальним суперником Англії Іспанією, що викликало невдоволення купців і землевласників.

У 1625р.на престол ступив Карл І. Він успадкував абсолютиські по-гляди батька, який відмовився визнавати за парламентом будь-які права. Однак тепер буржуазія і нове дворянство представляли вже значну силу, з якою монархові ставало дедалі важче боротись. У 1628р. Карл І змушений скликати парламент. Парламент, зібравшись на засідання, подав королю “Петицію про право”, згідно з якою ніяких податків і зборів не можна було стягувати без згоди парламенту. Примусові позики, добровільні приношення і дари підданих королю оголошувались незаконними. Кримінальна відповідальність будь якої особи могла настати лише тоді, коли караність діяння була встановлена в законі, а покарання настало за вироком суду. Монарх втратив право діяти в обхід установленого порядку судочинства і звільняти від покарання осіб, винних увчинені злочинів. Петиція обґрунтовувала вимоги палати общин посиланням на Хартію вольностей 1215р.

Через рік палата общин рішуче заявила, що кожний, хто стане потурати папізму, хто введе податок без згоди парламенту або візьме участь в його стягненні, буде визнаний ворогом народу, королівства, зрадником вольностей Англії. Однак король не прислухався до цього попередження і систематично порушував прийнятий закон. У відповідь на протести па-рламенту король розпустив його і протягом 11 років правив одноосібно.Безпосереднім поштовхом до початку англійської буржуазної революції стало шотландське повстання 1637-1638рр., яке спалахнуло в результаті спроби англійського абсолютизму посилити контроль над Шоландією, яка зберігала повну автономію. Це повстання потягло за собою війну Шотландії з Англією.

Перший етап революції. У квітні 1640 року Карл І з метою одержання грошей для ведення війни змушений був скликати парламент, але останній не затвердив нових податків.Крім того парламент зажадав покарати найбільш ненависних королівських чиновників, знищити надзвичайні суди і припинити зловживання, вчинені королем і його урядом за роки без парламентського правління.Тоді Карл І 5 травня 1640р. розпустив цей парламент, який увійшов в історію під назвою Короткого.

Почалася глибока політична криза, і до осені 1640 року становище короля стало критичним.Зрозумівши, що без парламенту неможливо вийти з військової і політичної кризи, король в листопаді 1640р. скликає новий парламент, який увійшов в історію під назвою Довгого парламенту, оскільки він проіснував до 1653р. Довгий парламент відіграв значну роль у революції і став, власне, органом буржуазії і її спільника - нового дворянства в їх боротьбі з абсолютиським ладом.Довгий парламент, який був підтриманий більшістю народу Англії, повів новий наступ проти підвалин існуючого ладу. Незабаром король змушений був санкціонувати закон, відповідно до якого парламент не міг бути розпущений інакше як за власною постановою.Так було нанесено ряд ударів по абсолютизмі і нова буржуазія домоглася обмеження королівської влади. Одночасно були ліквідовані Зоряна палата і Висока комісія. На цьому етапі була скасована абсолютна монархія і встановлена обмежена конституційна монархія.

У Довгому парламенті до липня 1641р. було досить багато членів, які подальше продовження боротьби з королем вважали для себе небезпечним. Особливо це було видно із змісту тієї боротьби навколо обговорення так званої Великої Ремонстрації, яка була прийнята незначною більшістю в листопаді 1641р. У цьому обширному парламентському акті(204 статті) докладно перераховувалися всі зловживання королівської влади в період правління Карла І. Водночас Велика Ремонстоація містила також і ряд найважливіших положень, які визначали розвиток Англії по капі-талістичному шляху: статті про свободу торгівлі і підприємницьку дія-льність, про створення відповідального перед парламентом уряду, про реформу церкви. Ремонстрація означала визнання певної політичної рів-новаги в країні. Тому корона вирішила перехопити ініціативу політики в свої руки, і Карл І видав декларацію про захист корони від парламенту і про збір армії.