У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історичним розвитком держав. Наприклад, Велика французька революція створила багатьом країнам необхідні умови для розвитку приватної ініціативи, капіталістичних відносин. Це виразилося, зокрема, у недоторканності необмеженої приватної власності, свободі договору. Створювалися правові умови регламентації міжнародних приватноправових відносин у цивільному й торговельному обігу.

Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних держав виявилися нові тенденції, наприклад, розширення правоздатності торгових товариств. У XX ст. суттєво змінюється призначення деяких інститутів торговельного права. Так, інститут банкрутства, який традиційно застосовувався для стягнення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збереження діяльності та рентабельності підприємств.

Вказані та інші аспекти розвитку цивільного й торговельного, а нині переважно комерційного права, викликають уніфікаційні процеси як у внутрідержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію господарства зарубіжних держав (наприклад, у межах Європейського Союзу, далі - ЄЄ). Зазначені тенденції є загальними для іноземних правових систем. Тому можна констатувати, що на початку XXI ст. характер міжнародного приватного права як юридичної дисципліни значно змінився. Сьогодні велика кількість норм міжнародного приватного права є уніфікованими в рамках права ЄС.

Цредмет міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну від вітчизняної концепції в цій галузі права, має особливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Саватьє), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, передовсім зосереджує увагу на вченні про громадянство та питаннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні слова). Тобто, йдеться не тільки про питання цивільної правосуб'єктності, а й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іноземної держави, вільний вибір професії тощо. Тільки після цього розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільного процесу.

У міжнародному приватному праві Італії, Іспанії та латиноамериканських держав крім колізій юрисдикцій і законів до предмета міжнародного приватного права належать питання про правовий статус іноземців.

Немає однозначності у з'ясуванні змісту предмета міжнародного приватного права серед вчених колишньої СФРЮ. Так, одні з них вважають, що міжнародне приватне право охоплює питання

колізії законів та колізії юрисдикцій (Б. Благоєвич), інші додають ще й питання про колізію громадянств (Б. Айзнер). Деякі вчені достатньо широко тлумачать зміст предмета міжнародного приватного права, вважаючи, що міжнародне приватне право складають норми, які визначають право, що підлягає застосуванню. До предмета, на їх думку, належать також цивільно-процесуальні відносини з «іноземним елементом», права іноземців вступати у приватноправові відносини у державі, право якої застосовується, та права громадян держави, право якої застосовується, вступати у приватноправові відносини з «іноземним елементом» (Т. Вараді).

У Македонії міжнародне приватне право крім традиційних питань про поняття, джерела та колізії права, охоплює також питання громадянства, надання правової допомоги, визнання й виконання іноземних судових рішень, зовнішньоторговельного арбітражу (Т. Бендевський).

Вчені Польщі (К. Пшибиловський, М. Сосняк, В. Валашек) вважають, що міжнародне приватне право повинно включати колізійні норми та норми міжнародного цивільного процесу. Цю думку поділяють і угорські вчені (JI. Рецеї, І. Сассі).

Німецька доктрина (Л. Раапе, Г. Кегель) обмежує предмет міжнародного приватного права колізійним правом. Німецькі правники Г.-А. Любхен та М. Пош уважають колізійне право (згідно із їхньою термінологією - «право застосування права») самостійною правовою матерією з власними загальними правовими принципами та узагальнюючими визначеннями, тобто з відособленою Загальною частиною. Деякі інші вчені (Бар, Нуссбаум) включають до міжнародного приватного права й питання міжнародного цивільного процесу.

Міжнародне приватне право Данії регулює такі основні питання: екстериторіальну юрисдикцію національних судових органів; колізії права, тобто вибір застосовуваного судом права; визнання й виконання рішень іноземних судів; міжнародний арбітраж.

У болгарській доктрині (В. Кутиков, І. Алтинов) вважається, що міжнародне приватне право охоплює матеріально-правові та колізійні норми. Ці ж погляди поділяють учені Китаю.

В англо-американській доктрині (А. Дайсі, Дж. Чешир, Д. Біль, Г. Гудрич) вважають міжнародне приватне право колізійним і таким, що включає вирішення питань підсудності. Дж. Чешир та Р. Норт, крім вказаних питань, аналізують питання прийняття і виконання рішень іноземних та арбітражних судів.

Та частина англійського права, що називається міжнародним приватним правом, застосовується завжди, коли суд розглядає позов стосовно правовідносин з «іноземним елементом». Норми міжнародного приватного права застосовують тільки для: ^створення умов, на підставі яких суд є компетентним приймати рішення стосовно певного позову; 2)визначення у кожній конкретній справі тієї правової системи, на підставі якої будуть з'ясовуватися права сторін; 3) вказівки на обставини, на підставі яких може бути визнане рішення іноземного суду, що регулює конкретне спірне питання, а також право кредитора, визнане на підставі рішення іноземного суду, може бути реалізоване в Англії примусово.

ВИСНОВОК

Міжнародне право тісно пов'язане з розширенням міжнародного торгівельно-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва. Важливу роль в правовому регулюванні цього співробітництва мають норми міжнародного приватного права, значення якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з нормами інших галузей права складають внутрішньо державну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певні форми. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується більше двохсот.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді -- держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання -- щодо фізичних осіб; "національність" -- щодо юридичних осіб);

2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

міжнародне приватне право -- це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом". Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

Предмет міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну від вітчизняної концепції в цій галузі права, має особливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Саватьє), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, передовсім зосереджує увагу на вченні про громадянство та питаннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні слова). Тобто, йдеться не тільки про питання цивільної правосуб'єктності, а й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іноземної держави, вільний вибір професії тощо. Тільки після цього розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богуславський М.М. Международное частное право. -- М.: Международные отношения, 2004. -- С. 414.

2. Кисиль В. Й. Правовая реформа в СССР и некоторые аспекты международного частного права // Советское государство и право. - 1990. - № 1. - С. 98-104.

3. Лебедев С. Н. О природе международного частного права // Ежегодник международного права. -- 2009. -- М., 2010. -- С. 61-80.

4. Макоеский А. Л. Проблемы природы международного частного права в советской науке // Труды ВНИИСД 29. - М, 1984 - С. 206-224.

5. Матвеев Г. К. Предмет, система и задачи дальнейшего развития международного частного права // Советский ежегодник международного права. - 1978. - М., 1980. - С. 285-297.

6. Мюллерсон Р. А. О соотношении международного публичного, международного частного и национального права. - 2002.- № 2. - С. 80-90.

7. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. -- К.: Юрінком Інтер, 1997.

8. Вишневський О.Я. "Міжнародне приватне право", "Міжнародні відносини", М., 1996.

9. Наукова бібліотека. - Міжнародне приватне право (контрольна). - Режим доступу до журн.: http://pulib.if.ua/referat/view/38615

10. Освіта.ua. - Історія та розвиток науки міжнародного приватного права (стаття). - Режим доступу до журн.: http://osvita.ua/vnz/reports/law/9822/

11. Правознавець. - Міжнародне приватне право. Навчальний посібник 2-ге видання, стереотипне (книга). - Режим доступу до журн.: http://www.pravoznavec.com.ua/books/144/32/