Прості (основні) склади злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів сконструйовані в основному як формальні (виняток становить заволодіння наркотичними засобами шля­хом викрадення, привласнення, шахрайства і зловживання службовим становищем). Водночас деякі злочини проти здоров’я населення мають матеріальні склади (статті 325—327), які передбачають два види наслідків: 1) створення загрози запо­діяння шкоди здоров’ю населення і 2) фактичне заподіяння такої шкоди.

Окрім того, матеріальні склади мають і деякі злочини з ква­ліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками (наприк­лад, незаконне введення в організм наркотичних засобів, якщо воно заподіяло середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкоджен­ня потерпілому або заподіяння йому смерті (частини 2 і 3 ст. 314), порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, якщо воно спричинило їх нестачу у великих розмірах (ч. 2 ст. 320), спонукання неповнолітніх до застосування допін­гу, якщо воно заподіяло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 323).

Там, де закон передбачає матеріальні склади, у тому числі наслідок у вигляді створення загрози заподіяння шкоди здоро­в’ю населення, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок. При наслідках у вигляді фактичного запо­діяння шкоди необхідно встановити, що саме це діяння, перед­бачене диспозицією статті, перебуває у причинному зв’язку з наслідком як необхідним і закономірним його результатом.

Суб’єктивна сторона злочину з формальним складом харак­теризується прямим умислом. Важливе значення для кваліфі­кації злочину при цьому має встановлення наявності або відсут­ності мети збуту наркотичних засобів, радіоактивно забрудне­них продуктів харчування чи іншої продукції та інших предметів. У більшості злочинів із матеріальним складом вина є тільки умисною (наприклад, викрадення, привласнення нар­котичних засобів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовою особою своїм службовим становищем). Разом із тим, для таких злочинів, як порушення правил бороть­би з епідеміями, порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами, заготівля, перероблення або збут ра­діоактивно забруднених продуктів харчування характерна необережна форма вини до наслідків, хоча самі дії (без­діяльність) у вигляді порушення правил можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність.

Суб’єкт цих злочинів, як правило, загальний, тобто будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за викрадення (крадіжку, грабіж, розбій) і вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів передбачено відпові­дальність осіб, які досягли 14-річного віку. Водночас тільки спеціальним суб’єктом можливе вчинення таких злочинів, як заволодіння наркотичними засобами шляхом зловживання службовим становищем, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів, порушення правил поводжен­ня з наркотичними засобами, отруйними і сильнодіючими ре­човинами, біологічними агентами чи токсинами.

Таким чином, злочини проти здоров’я населення — це перед­бачені кримінальним законом винні, суспільно небезпечні діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фак­тичну шкоду здоров’ю невизначеного кола осіб.

Частина 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309 і ч. 4 ст. 311 закріплюють заохо­чувальні норми, які передбачають обов’язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності певних передумов та підстав (добровільна здача наркотичних засобів, звернення до лікувальної установи і початок лікування від наркоманії тощо).

Види злочинів проти здоров’я населення. Залежно від безпо­середнього об’єкта, особливостей предмета та об’єктивної сторони злочини проти здоров’я населення можна поділити на такі групи:

злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних за­собів та інших предметів, небезпечних для здоров’я населення (статті 305—307, 309—311, 320 і 321);

злочини, пов’язані з незаконним заволодінням наркотич­ними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виго­товлення (статті 308, 312, 313, 318 і 319);

злочини, пов’язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу (статті 314—317, 322—324);

інші злочини проти здоров’я населення (статті 325—327).

1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 36. — Ст. 317. Офіційний вісник України. — 2000. — № 19. — Ст. 789.

2 Див.: Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.

3 Україна в міжнародно-правових відносинах. — К.: Юрінком, 1996.

4 Там само. Там само.