Таким чином лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні. Хоча договір лізингу традиційно відносять до різновидів договору оренди, однак на нашу думку, він має самостійне походження та значення. Лізинг історично виник та розвивався незалежно від договору оренди хоча й має із ним певні спільні риси. Спробуємо їх з'ясувати детальніше.

Спільні риси договору оренди та лізингу

Перш за все варто відмітити, що укладання договору фінансового лізингу та оренди супроводжуються передачею майна від одного суб'єкта іншому. Оренда та лізинг - це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншій фізичній або юридичній особі. Обидва ці договори в теорії відносяться до різновиду договорів про передачу майна у користування. Хоча стосовно лізингу, то такий його різновид як лізинг із викупом можна віднести до іншої групи договорів, а саме про передачу майна у власність.

І лізинг і оренда характеризується однаковими видами за окупністю майна. Оренда може бути операційною (оперативною), яка базується на умовах терміновості, платності й повертання, та фінансовою (це оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом) [3]. Лізинг також буває оперативним (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач по своєму замовленню отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт на строк, який менше строку, за який амортизується 90% вартості об'єкту лізингу) та фінансовим (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач за своїм замовленням отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт на строк, менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу) [4].

Спільними рисами договору оренди та лізингу також є їх платність і терміновість. Оренда і лізинг - це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншим фізичним або юридичним особам за визначену плату на певний термін.

Відмінні риси договору оренди та фінансового лізингу

Специфічними рисами договору фінасового лізингу, що відрізняють його від договору оренди є перш за все об'єкти. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), майно, яке не увійшло у статутні фонди господарських товариств [5]. Об'єктами лізингу можуть бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів підприємства згідно із законодавством, в тому числі продукція, виготовлена державними підприємствами. В лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природні комплекси [4]. Договір фінансового лізингу відрізняється від договорів оренди також за цілями використання об'єктів. Так договір оренди можне переслідувати як комерційні та некомерційні цілі. У той час як укладення договору фінансового лізингу переслідує виключно комерційні цілі.

Ці договори відрізняються за суб'єктами. Суб'єктів оренди два: 1) орендодавець - юридична особа, яка передає право користування майном на визначений термін за певну плату; 2) орендар - фізична або юридична особа, яка отримує право користування предметом оренди [3]. Суб'єктів лізингу три: 1) лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; 2) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; 3) продавець - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу [4]. Договір лізингу крім того має власні специфічні риси, які відрізняють його від договору оренди. Дамо пояснення специфічним ознакам лізингу: коло об'єктів оренди є ширшим за коло об'єктів лізингу. На відміну від оренди в лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природничі комплекси. Обов'язкова умова лізингу полягає в тому, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані виключно для підприємницьких цілей. Якщо в лізингову компанію з пропозицією взяти в користування оргтехніку звернулися дві організації: одна комерційна, що здійснює підприємницьку діяльність, а інша - благодійний фонд, то лише в першому випадку операція може вважатися предметом лізингової угоди. Коло суб'єктів лізингу є ширшим, ніж при оренді [7].

Найбільш яскраво відмінність договорів оренди і лізингу виявляється в рішенні питань відповідальності і переходу ризику. У договорі оренди орендодавець несе відповідальність перед орендарем за невчасне надання майна у володіння орендаря, за виявлені дефекти і ін. У договорі лізингу відповідальність за порушення умов, що відносяться до предмету договору (якість, невідповідність цілям користувача), зазвичай несе виробник устаткування. В результаті перед користувачем відповідає не власник устаткування, а виробник устаткування, який не є стороною договору лізингу. Ризик випадкової загибелі або псування устаткування, як правило, несе користувач, а в договорі оренди, як це передбачається законодавством різних країн, всі ризики несе власник, тобто орендодавець.

Висновки

Таким чином можемо зробити висновки, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, пов'язаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду. Для наших підприємств та підприємців, надто в період спаду виробництва, нестабільності фінансового сектора, лізинг привабливий великими можливостями, закладеними в ньому, тому на державному рівні передбачена підтримка його розвитку [15]. Схожість деяких елементів лізингу з договором оренди привела до появи концепції, згідно якої договір лізингу розглядається як договір оренди із специфічними рисами. Однак, на нашу думку, договір фінансового лізингу є самостійним господарським договором, який виник та розвивався самостійно, а не із договору оренди, хоча має із останнім певні спільні риси. Спільним у цих договорах є те, що і оренда і лізинг відносяться до договорів про передачу майна у користування, хоча лізинг із викупом відноситься до договорів про передачу майна у власність. Спільними рисами є строковий та оплатний характер цих договорів тощо. Відмінними рисами є те, що договір оренди є двостороннім, а договір лізингу багатостороннім, різний суб'єктний та об'єктний склад цих договорів, відмінні цілі використання майна, що переслідуються укладанням цих договорів. Відмінності між цими договорами також полягають у питаннях відповідальності та переходу ризику.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, N 19-20, N 21-22. - Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

3. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - Ст. 416.

4. Закон України «Про фінансовий лізинг» // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 68.

5. Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».

6. Горемикін В. А. Лізинг : підруч. / В. А. Горемикін. - К. : Основи, 2003. - 942 с.

7. Ментух Н. «Правовий статус учасників лізингової діяльності в Україні», 2010 р.

8. Грищенко О. Фінансовий лізинг : історія, сучасність та перспективи розвитку / О. Грищенко // Юридичний журнал. - 2006. - № 3. - С. 32 - 41.

9. Іларіонов Ю. В. «Лізинг: організаційно - правові аспекти (на прикладі корпоративного управління)», 2002.

10. Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учёт, банки. - 2008. - № 14. - С. 59-65.

11. Гепобівський «Договір фінансового лізингу», 2003, Львів

12. Коханова «Правова регламентація лізингу як способу сприяння технічному прогресу», 2009, Донецьк(основні відмінності оренди та лізингу)

13. Капроні Р. Лізинг в Україні / Капроні Р., Кисіль С., Рязанова Н. та ін. - МФК, 2007. - 142 с.

14. Січко Д. С. «Правова природа лізингу в Україні», 2006, Львів

15. Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. - 2008. - №3. - 24 с.